| 1 | Голоднеча ж налягла тяжко на землю. |
| 2 | І сталось, як поїли хлїб, що привезли з Египту, каже їм отець їх: Знов ідїте й купіте нам хлїба трохи. |
| 3 | Каже ж йому Юда: Клятьбою клявся нам господар Египецький: Не побачите лиця мого, коли брат ваш меньший не прийде з вами. |
| 4 | Так як пошлеш брата нашого з нами, пійдемо й купимо тобі пашнї. |
| 5 | Коли ж не пошлеш брата нашого з нами, не пійдемо; муж бо громадський промовив до нас: Не бачити мете лиця мого, коди брата вашого не буде з вами. |
| 6 | Каже ж Ізраїль: Про що ви заподїяли зло менї, повідавши мужові, що в вас іще є брат? |
| 7 | Вони ж кажуть: Допитом допитувавсь у нас громадський муж і про нашу родину: Чи ще жив ваш панотець? Чи маєте ще брата? І ми оповідали йому по розуму слова сього. Чи то ж ми знали, що скаже нам: Приведїте брата вашого? |
| 8 | Каже ж Юда до Ізраїля, панотця свого: Відпусти хлопця зо мною, так знїмемось і пійдемо, щоб живими бути, не повмирати й самим і малечі нашій. |
| 9 | Я сам буду йому зарукою; з рук моїх вимагати меш його. Коли не приведу його до тебе, й не поставлю його перед тобою, нехай буду грішен перед гобою непрощено довіку. |
| 10 | Бо коли б ми не гаялись, певно б уже звернулись двічі. |
| 11 | Каже ж їм отець їх Ізраїль: Коли так воно є, чинїте по свойму. Понабирайте ж того, що родить у нас найлуччого в торби, та й везїте громадському мужеві тому гостинця: трохи бальзаму та трохи виноградного меду, траганту та ладану, і писташок, оріхів і мигдалю. |
| 12 | А грошей возьміть удвоє з собою; а ті гроші, що познаходили в торбах ваших, везїть назад з собою. Може, то недогляд. |
| 13 | І брата свого возьміть, і знявшись ідїть ізнов до громадського мужа. |
| 14 | Бог же Всемогущий нехай дасть вам ласку в очу громадського мужа, щоб одпустив брата вашого Бенямина. А коли менї вже бути бездїтним, то буду бездїтним. |
| 15 | Узявши ж мужі гостинця та грошей удвоє з собою та Бенямина, знялись, та й прийшли в Египет, і стали перед Йосифом. |
| 16 | Побачив же їх Йосиф і Бенямина, брата свого, і каже старшому над його господою: Уведи людей в будинок, та заколи що й уготуй; ізо мною бо трапезувати муть люде о полуднї. |
| 17 | Зробив же чоловік, як звелїв Йосиф, і ввів людей у будинок Йосифів. |
| 18 | І полякались люде, що введено їх у будинок Йосифів, і мовляли: Задля грошей, що були у торбах наших, уводять нас, щоб знайти причину проти нас, і напасти на нас, та й позабирати в раби нас, і осли наші. |
| 19 | Приступивши ж до старшого над господою Йосифовою, розмовляли з ним у царинї будинковій |
| 20 | Так. Пане добродїю, благаємо тебе: поприходили ми спершу купити пашнї. |
| 21 | Сталося ж, як зупинились на попас, та порозвязували торби свої, аж се гроші кожного в торбинї його, в устї. Ті гроші вертаємо по вазї тепереньки руками нашими. |
| 22 | А гроші другі привезли з собою купити харчі. Не відаємо, хто вложив гроші нам у торби. |
| 23 | Каже ж їм: Мир вам! Не лякайтесь. Бог ваш і Бог отця вашого дав вам скарб у ваші торби, а гроші ваші в мене. І привів до них Симеона. |
| 24 | І принїс води їм пообмивати ноги, і дав паші ослам їх. |
| 25 | Наготовили ж вони гостинця, докіль прийде Йосиф о полуднї; чули бо, що там обідати муть. |
| 26 | І прийшов Йосиф до дому, і принесли йому гостинця, що наготовили, та й уклонились йому лицем до долївки. |
| 27 | І поспитав у них про їх здоровлє, і каже: Чи здужає панотець ваш старенький, що мовляли? Чи ще жив? |
| 28 | Вони ж кажуть: В доброму здоровї раб твій, отець наш; іще жив. І понахиляли голови, та й уклонились до долївки. |
| 29 | І споглянув очима своїми, і побачив Бенямина, брата свого єдиноматернього, і спитав: Чи се брат ваш найменьший, що про його казали менї? І каже: Бог нехай милує тебе, дитино! |
| 30 | Замішався і зупинивсь Йосиф; поривало бо душу його до брата його, і шукав, де сплакнути; і увійшовши у ложницю, заплакав там. |
| 31 | І вмивши лице, вийшов, перемігся й каже: Подавайте хлїб сїль! |
| 32 | І подано йому окроме, а тим окроме, і Египтянам, що з ним обідали. Не можуть бо Египтяне їсти з Євреями; гидують бо тим Египтяне. |
| 33 | Посїли ж проти його, первенець по родовому праву свойму, а наймолодший по недолїцтву свойму; і дивувались вони один одному. |
| 34 | І посилались їм частки сперед його; більша ж була частина Беняминова над усї частки впятеро. Пили вони й попивали із ним у веселостї. |
