| 1 | І не здолїв більш перемогати себе перед усїма, що стояли навкруги, і закричав: Геть усї від мене! І не зісталось нїкого при Йосифі, як признававсь браттю свойму. |
| 2 | І заплакав у голос, і почули Египтяне й уся господа Фараонова. |
| 3 | І каже Йосиф браттю свойму: Я Йосиф! Чи жив іще панотець мій? І не здолїли брати відказати йому; стрівожились бо перед ним. |
| 4 | Каже ж Йосиф браттю свойму: Приступіте до мене. І приступили. І каже: Я Йосиф, брат ваш, що продали ви в Египет. |
| 5 | Тепер же не сумуйте, і не вдавайтесь у тугу, що продали мене сюди; про те бо, щоб ми були живі, послав мене Бог перед вами. |
| 6 | Се ж бо вже друге лїто голодує земля, а ще пять років осталось, що не буде нї оранки нї жнив. |
| 7 | І послав мене Бог поперед вами переховати вам останок на землї, і ратувати ваші душі великим поратунком. |
| 8 | Оце ж не ви послали мене сюди, а Бог, і зробив мене отцем Фараонові, і паном усього його дому, і зверхником усієї землї Египецької. |
| 9 | Ідїте ж хутко до панотця мого, і промовте йому. От що говорить син твій Йосиф: Бог зробив мене паном усього Египту; йди ж до мене, не гайся. |
| 10 | І осядешся в Гозен землї, і будеш поблизу в мене, ти й дїти твої, і твоїх дїтей дїти, і вівцї твої, й воли твої, і все твоє. |
| 11 | І харчувати му тебе; ще бо пять год буде голодних на землї, ато дійшов би до злиднїв і ти і дом твій і все твоє. |
| 12 | Оце ж очі ваші бачили й очі Беняминові, брата мого, що се уста мої промовляють до вас. |
| 13 | Возвістїте панотцеві мойму про всю славу мою в Египтї і про все, що ви бачили, та хутенько приведїте панотця мого сюди. |
| 14 | І впавши на шию Беняминові, братові свойму, плакавсь над ним; і Бенямин плакавсь на шиї в його. |
| 15 | І цїлуючи все браттє своє, плакавсь над ними, а потім промовляли до його брати його. |
| 16 | І пронеслась чутка про се до господи Фараонової: Поприходили браттє Йосифове! І любо се було Фараонові й дворянам його. |
| 17 | Озветься ж Фараон до Йосифа: Скажи браттю твойму. От що вчинїте: Понавючуйте скотину свою та йдїть у Канаан землю, |
| 18 | І, взявши батька вашого й родину вашу, прибувайте до мене; дам вам що найлучче в землї Египецькій, і живити метесь плодами землї. |
| 19 | Ти ж повели їм узяти колесницї з Египецької землї про дїтей ваших, і жен ваших, і взявши батька вашого прибувайте; |
| 20 | І не жалуйте домівок ваших; всї бо Египецькі блага вам будуть. |
| 21 | І вчинили так дїти Ізрайлеві, і дав їм Йосиф колесницї по слову Фараоновому, і дав їм харчі на дорогу. |
| 22 | І дав усїм їм на переміну одежі на дорогу, Беняминові ж дав триста секлїв срібла і пять одежин на переміну. |
| 23 | А панотця свого він обіслав тим же робом і дав: десять ослів з уюками всїх благ Египецьких, і десять ослиць, вюкованих пашнею та хлїбом, і наїдками панотцеві свойму на дорогу. |
| 24 | Так відпустив своє браттє, і рушили; і каже їм: Гледїть, незаїдайтесь у дорозї. |
| 25 | І вийшли з Египту, і прийшли в Канаан землю до Якова, батька свого. |
| 26 | І оповідали йому говорючи: Ще жив Йосиф, і він господарує над усїєю землю Египецькою. І зомлїло серце Яковове, не звірявся бо їм. |
| 27 | Но переказували йому всї слова Йосифові, що промовляв до них, і як побачив колесницї, що послав Йосиф по його, тодї ожив дух Яковів, отця їх. |
| 28 | І каже Ізраїль: Буде з мене! Йосиф, син мій, іще жив! Пійду, побачу його перш нїж умірати менї. |
