| 1 | І прикликав Яков сини свої і каже: |
| 2 | Ой синове Якова! Скуптеся докупи, та послухайте, що скаже вам отець Ізраїль. |
| 3 | Ти, мій первенче, Рубене, сило моя перва! Ти й поважен, ти й потужен, всїх ти переважив, |
| 4 | Та филюєшся водою, задню пасти будеш; лїг бо на отецьке ложе, ложе ти зневажив, і зневажив і споганив батькову постелю! |
| 5 | Симеоне й ти Левію! Браттє ви між браттєм, та сестра знаряддє в зрадї кривдї стала. |
| 6 | Не ввійду я в вашу раду, поки й тху тихого, і до змови не пристану серцем чистим, чесним. Бо вони людей в завзяттї мучили, вбивали, в безумі свойму терзали навіть і скотину. |
| 7 | Проклинаю їх нелюдське дике їх завзяттє; їх в Ізраїлї розсїю, звергну у Якові. |
| 8 | Юда! Тебе возхвалить рідне браттє ревно, і вклонятись тобі будуть батька твого дїти. |
| 9 | Юда левчук голодний; ситим будеш, синку, і хижацтвом пійдеш в гору; левом опочинеш: Мов той лев заляжеш спати, страшен, як левиця; хто зосьмілиться збудити, сон його стрівожить? |
| 10 | В Юди не похитнеться берло між колїньми, докіль мир постане в людях, чаяннє в народах. |
| 11 | В виноградї він привяже знїжене ослятко, у найкращому, ослицї мазану дитину. У винї одежу виправ, платтє у червонім. |
| 12 | Од вина потуманїли ясні очі в його, од молока побілїли в його ситі зуби. |
| 13 | Зебулон седить над морем, судна знай вітає; його слуги пробувати будуть і в Сидонї. |
| 14 | Іссахар - осел костлявий між двома хлївами. |
| 15 | Бачить, що в землї родющій люба річ спочити; і на панщинї гне спину під тягар, працює. |
| 16 | Дан свій люд судити буде, рід свій в Якові. |
| 17 | Дан лежати на дорозї гадиною буде. Вкусить він коня за ногу, скине й їздеця він; навпаки впаде злякавшись, у сїдлї не всидить. |
| 18 | На твою вповаю поміч, Господе, мій Боже! |
| 19 | Гад - напре на його військо, він побє потужне. |
| 20 | Ассер у життї роскішнім їсти ме хлїб з туком, ласощі царські усїм він вистачати буде. |
| 21 | Нафталїй гіллє розкине пишним дубом. |
| 22 | Йосиф же, се вітка добра з дерева, що родить над криницею, да й стеле яблука по муру. |
| 23 | Нацїлялись в його з лука, стрелили, та лук свій |
| 24 | Він удержав у потузї. Руцї не послабли. |
| 25 | Всемогущий благодатно, синку, тебе кропить з неба гарними дощами, із землї годує. |
| 26 | Ті ж бо всї благословення, що дознав отець твій, взяли гору над горами, вічними холмами. Ой нехай же на голову всї Йосифові зійдуть і на тїмє осяйного князя між братами! |
| 27 | Бенямин, се в нас вовцюга, наситу не знає; вранцї - він жере поживу, в вечір - здобич дїлить. |
| 28 | Усе це дванайцятеро поколїнь Ізрайлевих, і се промовив до них отець і благословив їх кожного, по благословенню його благословив їх. |
| 29 | І заповідав їм, і каже їм: Я пригорнусь до народу мого. Поховайте мене з отцями моїми в печері, що на полї Ефроновому Гетієвому, |
| 30 | В печері, що на полї Макпелевому, що перед Мамрійщиною в Канаан землї, що купив Авраам у Ефрона Гетія у державу на гробовище. |
| 31 | Там поховано Авраама й Сарру, жону його; там поховано Ізаака й Ребеку, жену його, і там поховав я Лею. |
| 32 | Куплене поле й печера на йому в синів Гетових. |
| 33 | І переставши Яков чинити заповіт синам своїм, простягнув нозї свої на постелї і розлучивсь із душею, та й пригорнувсь до народу свого. |
