| 1 | І впав Йосиф на лице панотцеві свойму, плакав по йому і цїлував його. |
| 2 | І повелїв Йосиф слугам-лїкарям своїм бальзамувати панотця свого, і набальзамували лїкарі Ізраїля. |
| 3 | І сповнилось йому сорок день, бо стілько день лїчять про тих, що набальзамовали, і плакавсь по йому Египет сїмдесять день. |
| 4 | Як же минули плакальні днї, каже Йосиф домові Фараоновому і промовив: Коли знайшов я ласку в вас ув очу, прошу вас, промовте в слух Фараонові слово таке: |
| 5 | Панотець мій закляв мене говорючи: Се я вміраю. У гробовищі мойму, що купив я в Канаан землї, там поховай мене. Так оце благаю тебе, пусти мене ійти, та поховати панотця мого, і вернусь. |
| 6 | І каже Фараон: Іди й поховай отця твого по слову клятьби твоєї: |
| 7 | І пійшов Йосиф ховати батька свого, і піднялись із ним усї дворяне Фараонові, дуки господи його й усї дуки землї Египецької, |
| 8 | І ввесь дом Йосифів і його батька дом, тільки малеча їх, та вівцї їх, да товарина їх, позоставались у Госен землї. |
| 9 | І пїднялись із ними й колесницї й комонник, була громада велика вельми. |
| 10 | І прийшли аж до току Атадового, що по тім боцї Йорданї, і ридали там риданнєм великим і тяжким вельми. І зробив там голосїннє панотцеві свойму семиденне. |
| 11 | І бачили осадники Канаанські, похорон коло току Атадового й мовляли: Гіркі сї поминки Египтянів! Тим і проложено врочищу тому прізвище Авель-Мизраїм, по тім боцї Йорданї. |
| 12 | І вчинили йому так синове його, як він заповідав. |
| 13 | Бо взяли його синове його в землю Канаанську, та й поховали його в печері на Макпелевому полї, що купив Авраам з полем у державу на гробовище у Ефрона Гетя проти Мамрійщини. |
| 14 | І вернувсь Йосиф у Египет сам і браттє його і всї що піднялись із ним ховати батька його. |
| 15 | Бачивши ж браттє Йосифове, що помер отець їх, мовляли: Може, зненавидить нас Йосиф, і віддячить нам за все зло, що заподїяли йому. |
| 16 | І послали посли до Йосифа говорючи: Панотець заповідав перед смертю своєю так: |
| 17 | Ось як промовте до Йосифа: Прости братам твоїм переступ їх і гріх їх, що вони тобі заподїяли зло. Благаємо ж тебе, прости переступ рабам Бога батька твого. І плакавсь Йосиф, як промовляли вони до його. |
| 18 | І прийшли до його самі брати його, і впавши перед його лицем, промовляли: Се - ми раби в тебе. |
| 19 | І каже до них Йосиф: Не лякайтесь; хиба я замість Бога? |
| 20 | Хоч ви змовлялись проти мене, та Бог те обернув на добре, щоб так було, як тепер, і вирятувалось много людей у голоднечу. |
| 21 | Тим же то не лякайтесь тепер. Я годувати му й вас і малечу вашу. І втїшив їх і промовляв до них прихильно. |
| 22 | І пробував Йосиф в Египтї сам і батька його дїти. І пожив Йосиф сто і десять років. |
| 23 | І вбачав Йосиф Ефраїмові дїти до третього роду; сини ж Махирова, сина Манассієвого, роджались на колїна Йосифові. |
| 24 | І каже Йосиф браттю свойму говорючи: Я вміраю, Бог же навідається до вас і виведе вас із землї сієї в землю, що про неї клявся отцям нашим Авраамові, Ізаакові й Яковові. |
| 25 | І закляв Йосиф сини Ізраїлеві, говорючи: Бог певно навідається до вас, а ви винесїть і костї мої звідсї з вами. |
| 26 | І скіньчивсь Йосиф бувши лїт ста і десяти, і набальзамували вони його, та й положили його в трумну в Египтї. |
