| 1 | По Сауловій смертї, як Давид вернувсь, подужавши Амаликіїв, і перебув у Секелазї два днї, |
| 2 | Приходить на третий день несподївано чоловік із табору Саулового; одїж на йому розідрана, а голова порохом посипана. Приступивши до Давида, припав він і поклонився до землї. |
| 3 | І питає його Давид: Звідки прийшов єси? А він відказує: Я втїк із табору Ізрайлевого. |
| 4 | І питає Давид: Що там сталось? А той каже: Військо повтїкало з бою, і багацько військових полягло й померло; та й Саул і син його Йонатан померли. |
| 5 | І питає Давид молодика, що принїс йому вість: Як ти взнав, що Саул та Йонатан померли? |
| 6 | І відказав молодик, що принїс вість: Довелось менї случаєм ійти Гелвуйськими горами, коли ж дивлюсь - Саул настромивсь на свого списа, а колесницї й комонник зближаються до його. |
| 7 | Обернеться він назад себе й, побачивши мене, покликав мене. Я озвавсь: Чую! |
| 8 | Питає він: Хто ти? Відказую: Амаликій. |
| 9 | І просить мене: Приступи до мене та завдай менї смерть, бо трівога смертня обняла мене, а душа ще вся в менї. |
| 10 | І приступив я й завдав йому смерть, бо я знав, що він не переживе свого впаду. Тодї зняв я з голови в його царський вінець, і запинку з руки в його та й принїс оце мойму панові. |
| 11 | Тодї вхопив Давид одїж свою та й роздер її, а так само й його прибічники. |
| 12 | І сумували плачучи й постили до вечора по Саулові і по його синові Йонатанові і по людові Ізрайлевому й по домові Ізрайлевому, бо вони полягли від меча. |
| 13 | І питає Давид у молодика, що принїс йому звістку: Звідки ти? А той відказав: Я син Амаликія-заволоки. |
| 14 | Давид же питає: Як же ти не боявсь простягти руку, щоб убити помазанника Господнього? |
| 15 | І покликнув Давид на одного слугу й приказав йому: Вбий його! Той рубнув, і вмер він. |
| 16 | Давид же сказав: Кров твоя на голові твоїй; засуд на себе видав ти словом своїм: Я завдав смерть помазанникові Господньому. |
| 17 | І зложив Давид плачевню пісьню над Саулом і над його сином Йонатаном, |
| 18 | (І повелїв навчати синів Юдиних лука, як се написано в книзї праведного) і промовив: |
| 19 | Ой Ізраїлю! пробито (з лука) твою втїху в твоїх таки горах. Як се полягли хоробрі? |
| 20 | Не росказуйте у Гетї, не звіщайте по улицях Аскалону, щоб жіноцтво Филистійське не радувалось, щоб не веселились дочки необрізаних. |
| 21 | Ви ж гори, Гелвуйські, щоб на вас не впало нї дощу на ваші ниви, нї роси на поле, бо там покинений щит сильних, щит Саулів, мов би не мазано Саула сьвятою олїєю. |
| 22 | Йонатанів меч не вертавсь назад без крові ранених, а й меч Саулів не вертався даром. |
| 23 | Любомирно з Йонатаном жив Саул на сьвітї, їх і смерть не розлучила; і бистрі й сильні обидва над орла й над лева. |
| 24 | Ой Ізрайлеві дочки, плачте по Саулї! Він у пурпур одягав вас, в радощі рядив вас; за його на вас золото блищало. |
| 25 | Ой як упали потужні у бою! Убитий Йонатан на висотах твоїх. |
| 26 | Тяжко сумую по тобі, Йонатане, побратиме; ти був менї найдорожший; ти менї ба й над жіноче серце був любіщий! |
| 27 | Як се впали такі сильні, як погибла збруя воєнна? |
