| 1 | І засьпівав Давид Господеві того часу, як Господь вирятував його з рук у всїх ворогів його й з руки Саулової, й промовив:* |
| 2 | Господь - скеля моя у тїснотї моїй, захищає - рятує. |
| 3 | Він мій Бог і затула моя, й до його втекаю я в нуждї. Він мій щит, ріг спасення мого, він мій тверджений замок про втеки. Визволяє мене він з потали, з ворожої волї й сили. |
| 4 | Обізвусь до всехвального Бога, й він вороги мої боре. |
| 5 | Смерть, як води, мене обняла, зло на мене реве бурчаками. |
| 6 | Ланцюги свої пекло на мене кує, й тенета готує. |
| 7 | І в скорботї моїй заквилив я до Господа, кричма заплакав. І почув він мене із палати своєї, почув він мій голос, і дійшов до ушей його крик мій й плач, й квиленнє-благаннє. |
| 8 | Позирне, й земля захиталась, і небо здвигнулось в основах. Бо тяжким він гнївом закипів, загорівсь, запалав несказанним. |
| 9 | Із ніздер устав дим, з роту вугльом жеврющим і поломєм жарко жахнуло. |
| 10 | Прихилив небеса та й зійшов; чорний мрак під ногами у його; |
| 11 | Під ним дух Херубим; він летить крильми вітру в хуртовинї-бурі. |
| 12 | Обгорнувся-закутавсь у шату - у тьму водяну, в чорну хмару. |
| 13 | Як сяйне, як дихне, летить гряд, летить жар, летить жупел жерущий; |
| 14 | Загрімів Господь з неба, подав голос Бог всемогущий, найвишчий. |
| 15 | Метнув стрільми й роспудив їх різно; блиснув блискавками й злякались. |
| 16 | І відкрилося оку дно в морі, розверзлись у горах утроби від страшенного гласу, від грому грізного, від духу гнївного. |
| 17 | І простїг він з високого неба правицю, й мене з вод великих |
| 18 | Із неситої злостї, з пучини, з безоднї ворожої витяг. |
| 19 | Вони встали на мене в недолї, Господь же менї дав підмогу, |
| 20 | На простір мене вивів з тїсноти й вирвав із рук беззаконних. |
| 21 | І воздав менї Бог по моїй щирій правдї всї блага на сьвітї, наградив він мене за мої чисті руки своїм воздаяннєм. |
| 22 | Бо путями Господнїми твердо ходив я, цураючись кривди; не чинив я ледачого ледарства проти спасенного слова. |
| 23 | Всї закони Господнї перед віччу в мене стоять що години. Не звертаю й праворуч із них, а не то, щоб лїворуч звертати. |
| 24 | Непорочен і чист перед ним був устами я й серцем. Над усе я гріха й переступу Божої волї берігся. |
| 25 | І воздав Господь Бог за мою щиру правду менї воздаяннєм, за мої чисті руки перед віччу в його, обмислив прещедро. |
| 26 | З преподобним єси в милосердю його преподобен і сам ти. І правдивого в правдї своїй ублажаєш земними благами. |
| 27 | З чистим серцем ти чист, і показуєш правду йому без утайки, а з олживим, зрадливим, лукавим, його ж робом ходиш і робиш. |
| 28 | Заступаєшся ти за убогих в лихій їх годинї й тїснотї, очі ж гордих, неситих пихою загреб хилиш низько до долу. |
| 29 | Ти, мій Боже, у мене за сьвітло, ти сьвітиш менї й у темнотї, і просьвічуєш темряву й розуму й серця сумного. |
| 30 | Я з тобою воюю, з тобою звойовую військо хоробре, і з тобою на тверджі потужні, на мури злїзаю високі. |
| 31 | Бог! у його дорога без хиби права, слово чисте у його; щит спасенний він тим, хто надїю в йому одному покладає; |
| 32 | Бо хто Бог, опріч Господа, Бога одного, і хто нам защита, опріч його сьвятого, єдиного Бога справдешнього в сьвітї? |
| 33 | Він мене підперезує силою й путь менї рівно рівняє, |
| 34 | Робить ноги бистрими, як в оленя, й гори знижає високі; |
| 35 | Робить з рук моїх він самосї- ка-меча, з пліч - мідяного лука. |
| 36 | І щитом закриває спасенним, і милостю пишно величить. |
| 37 | І ступнї розширяє мої, й нога не спіткнеться у мене. |
| 38 | Я вганяю за ворогом прудко, хапаю, не дам улизнути, |
| 39 | І вирізую всїх до ноги, щоб на мене вже більш не вставали. |
| 40 | Підперезуєш міццю мене, й лечу я до бою стрілою, |
| 41 | Бо женеш вороги сперед мене, я в пень їх запеклих рубаю. |
| 42 | І кричать вони й квилять, нема їм підмоги й рятунку. Кричма квилять до Господа, нї! він мовчить і до них не озветься. |
| 43 | Й розкидую їх, розсипаю, мов землю, мов порох по вітру; я топчу їх ногами, мішу, як грязюку в багнї, у калюжі. |
| 44 | Рятував ти від змовин мене, уберіг і від бунту слїпого, і зробив головою язиків чужих, боввохвальників страннїх. |
| 45 | Люди - народи страннї, язицї чужі, боввохвалцї непевні, що не знав їх, не відав, вони тепер служать менї, послухають. |
| 46 | Чужий рід, чужа віра, леститься до мене, менї догоджає, й тремтять вороги чужоземцї по тверджених замках високих. |
| 47 | Жив Господь і прославлена скеля моя й защита спасенна, |
| 48 | Бог, що помсту мою взяв на себе, піддавши народи під мене, |
| 49 | Що вхопив мене з рук в супостат і підняв мене в гору, і від зрадника з серцем запеклим, лихим, слобонив мою душу! |
| 50 | Тим я, Господи, буду в язицїх невірних тебе прославляти, й твоє імя, прізвище в псальмах, величнїх піснях восьпівати. |
| 51 | Бо цареві свойму ти на подуж підмогу велику являєш, й Давиду помазанцеві й його роду по вік призначаєш. |
