| 1 | І поприходили всї поколїння Ізрайлеві до Давида в Геброн і промовили: Ось ми тїло твоє й костї твої; |
| 2 | Уже давно, як ще царював Саул, ти був тим, що водив Ізраїля в поле й приводив додому; до того ж і Господь глаголав до тебе: Ти пасти меш мій нарід Ізраїля і князювати меш над Ізраїлем. |
| 3 | І поприходили всї голови Ізрайлеві до царя в Геброн, і вчинив царь Давид у Гебронї перед лицем Господнїм умову з ними, і помазали вони Давида царем над Ізраїлем. |
| 4 | Трийцять год віку було Давидові, як він почав царювати, а царював він сорок лїт. |
| 5 | У Гебронї царював над Юдою сїм год і шість місяцїв, а в Ерусалимі царював трийцять і три годи над усїм Ізраїлем і Юдою. |
| 6 | І двинув царь із людьми своїми під Ерусалим проти Евузіїв, що жили в тій сторонї. Та вони сказали Давидові: Не ввійдеш ти сюди, нї; слїпі й криві проженуть тебе, а се значило: не вламлеться сюди Давид! |
| 7 | Давид же зайняв приступом замок Сион, - се Давидове місто. |
| 8 | І рече того дня Давид: Хто побивати ме Евузіїв, що ненавидять душу Давидову, нехай вбиває списом і слїпих та кульгавих. З сього й пійшла приповідка: "Слїпий і кривий не ввійде в палату." |
| 9 | І осївся Давид на замку та й назвав його городом Давидовим. І утвердив його Давид навкруги, почавши від долини Милло, і з середини. |
| 10 | І вбивавсь Давид у потугу все більш та більш, і Господь, Бог Саваот*, був з ним. |
| 11 | І прислав Гирам, царь Тирський, посли до Давида, з кедриною, а до того й теслїв і мулярів, і вони збудували Давидові палати. |
| 12 | І зрозумів Давид, що Господь потвердив його царем над Ізраїлем, та що він царство його підняв у гору задля народу свого Ізраїля. |
| 13 | І взяв Давид собі ще більш наложниць і жен, як переселивсь із Геброну, й народилось йому ще більше синів і дочок. |
| 14 | Ось імена тих, що народились йому в Ерусалимі: Самус, Собаб, Натан і Соломон; |
| 15 | Ебсар, Елисуа, Нафек, Яфія, |
| 16 | Елисама, Еліада й Елифалет. |
| 17 | Як довідалися ж Филистії про помазаннє Давида царем над Ізраїлем, двинули всї Филистії, щоб одолїти Давида. Та сповіщено про се Давида, й він перейшов у твердиню. |
| 18 | Як прийшли ж Филистії й розложились по Рефаїм-долинї, |
| 19 | Поспитав Давид Господа: Чи виступати менї проти Филистіїв? Чи подаси їх менї на поталу? І відказав Давидові Господь: Ійди, я бо подам Филистіїв у руки тобі. |
| 20 | І двинув Давид під Баал-Перазим, а побивши їх там, сказав: Господь порозносив моїх ворогів передо мною, як розтїкаєся вода! Тим і прозвано те місце Баал-Перазим (Долина розносу). |
| 21 | І полишали вони там свої боги, а Давид і люде його позбирали їх (і попалили). |
| 22 | І знов прийшли Филистії та й розсипались по Рефаїм-поділлю. |
| 23 | Як же поспитав Давид Господа, чи виходити йому проти Филистіїв і чи віддасть їх йому в руки, відказав він: Не йди назустріч їм, а зайди їх ззаду, й нападеш їх від сторони грушевих дерев. |
| 24 | І як почуєш такий шелест, наче хто йде по вершках дерев, тодї нападай, бо то Господь вирушив поперед тебе, щоб побити військо Филистійське. |
| 25 | І вчинив Давид, як повелїв йому Господь, та й побивав Филистіїв від Габаа аж до Газеру. |
