| 1 | Одного разу, як царь жив у своїй палатї, а Господь дарував йому впокій перед усїма ворогами його, |
| 2 | Промовив царь до пророка Натана: Оце я живу в кедровій палатї, а скриня Господня находиться за наметовими полотнами! |
| 3 | І відказав Натан цареві: Все, що маєш на серцї, чини, бо з тобою Господь. |
| 4 | Але тієї самої ночі було слово Господнє до Натана: |
| 5 | Ійди, скажи рабові мойму Давидові: Так говорить Господь: Чи тобі ж та будувати менї дім на пробуток? |
| 6 | Адже ж я не пробував в домі з того часу, як вивів синів Ізрайлевих із Египту та й по сей день, а ходив у наметї й скринї! |
| 7 | Чи промовив же я хоч слово, блукаючи з Ізраїлем кругом, которому з поколїнь, що його призначував пасти мій нарід, Ізраїля: Чому не збудуєте менї кедрової палати? |
| 8 | Оце ж скажи слузї мойму Давидові: Так говорить Господь Саваот: Покликав я тебе з овечого пасовища, щоб ти був князем над моїм народом Ізраїлем, |
| 9 | І був з тобою всюди, куди нї обертавсь єси, й повикоренював поперед тебе всїх ворогів твоїх, і вчинив імя твоє великим, рівне іменням найбільших на землї, |
| 10 | І вкажу я народові мойму Ізраїлеві місце й насаджу його там, і буде супокійно жити на свойму місцї, й не буде вже більш тревожитись, і безбожні люде не тїснити муть його більш, так як уперед, |
| 11 | З того часу, як поставив я суддї над моїм народом Ізраїлем; і пошлю тобі впокій перед усїма ворогами твоїми. І Господь звіщає отсе тобі, що Господь збудує тобі дом. |
| 12 | А як сповниться твій час, і ти спочнеш з отцями твоїми, то я призначу потомство твоє по тобі, що вийде з тїла твого, наслїдником твоїм, і вчиню довговічним царство його. |
| 13 | В ін збудує дом іменнї мойму, й я впотужню царський престол його на віки. |
| 14 | Я буду йому отцем, а він буде менї сином, а коли він провинить, покараю його людською лозиною й людськими карами; |
| 15 | Милостї ж моєї не відійму від нього, як відняв я від Саула, що його відкинув перед очима твоїми. |
| 16 | І буде непорушний дом твій й царство твоє передо мною во віки, й престол твій стояти ме віками. |
| 17 | Всї отсї слова й все те видиво переказав Натан Давидові. |
| 18 | І пійшов царь Давид і став перед Господом, і промовив: Хто я, Господи Боже, й що таке мій дом, що ти мене так звеличив? |
| 19 | І то ще мало видалось в очах твоїх, Господи, Боже мій; ти ще й на дальші часи простер обітницї твої на дом раба твого. Се вже по людському, Господи мій, Господи! |
| 20 | Що ще може сказати тобі Давид? Ти знаєш слугу твого, Господи мій, Господи! |
| 21 | Задля слова твого й по серцю твойму чиниш ти се, що відкриваєш всю отту велич рабові твойму. |
| 22 | У всьому великий єси, Господи мій, Господи, й нїкого нема рівного тобі, й нема Бога опріч тебе, по всьому тому, що ми своїми ушима чули. |
| 23 | І де другий народ, що був би рівен твойму народові Ізраїлеві, сьому єдиному народові на землї, задля котрого приходив Бог, щоб придбати його собі в народ, і прославити своє імя, й вдїяти велике й страшне перед народом твоїм, що його викупив собі від Египтян, вбиваючи народи й боги їх? |
| 24 | І ти укріпив собі твій нарід Ізраїля про вічні часи, щоб він був твоїм народом і ти, Господи, зробивсь його Богом. |
| 25 | А тепер, Господи Боже, справди обітницю, що виповів єси про твого раба й про його дом про вічні часи, й вчини так, як сказав єси. |
| 26 | І нехай звеличиться ймя твоє по всї вічні часи, щоб говорено: Се Господь Саваот - Бог над Ізраїлем, а дом раба твого Давида нехай стоїть твердо перед тобою. |
| 27 | Задля того, що ти, Господи Саваот, Боже Ізрайлїв, обявив рабові твойму: Збудую дом тобі, то раб твій набрав духа, вознести тобі сю молитву. |
| 28 | Оце ж, Господи мій, Боже, ти єси Бог, і слово твоє правда незмінна, коли ти дав сю величню обітницю рабові твойму. |
| 29 | Почни отже, й благослови дом раба твого, щоб він вічно стояв перед тобою, ти бо, Господи мій, Боже, обітував се, й за твоїм благословеннєм благословен буде дом раба твого во віки. |
