| 1 | Проминуло три роки й не було війни між Сириєю й Ізраїлем. |
| 2 | У третьому ж роцї прибув Йосафат, царь Юдин, до царя Ізраїлського. |
| 3 | (А промовив був царь Ізраїлський до своїх слуг: Чи ви знаєте, що Рамот Галаадський до нас належить? Ми же мовчимо, замість щоб одняти його у царя Сирийського.) |
| 4 | І сказав він Йосафатові: Пійдеш зо мною на війну проти Рамоту Галаадського? І відказав Йосафат цареві Ізраїлському: Я хочу те, що й ти; мій люд як твій люд, мої конї як твої конї. |
| 5 | І сказав Йосафат цареві Ізраїлському: Поспитай перше, що казати ме про те Господь. |
| 6 | І зібрав царь Ізраїлський пророки, до чотирох сот чоловіка, і спитав їх: Чи йти менї проти Рамоту в Галаадї на війну, чи занехати се? Вони відказали: Йди, Господь оддасть їх на поталу цареві. |
| 7 | Йосафат же каже: Чи нема тут ще й пророка Господнього, щоб нам через його поспитати Господа? |
| 8 | Царь же Ізраїлський відказав Йосафатові: Є ще один тут такий, щоб через його можна поспитати в Господа, та я не люблю його, бо нїчого доброго менї не пророкує, а тільки лихе - се Михей Емблаєнко. Йосафат же каже: Не говори так, царю. |
| 9 | І покликав царь Ізраїлський одного скопця й повелїв: Ійди скоро по Михея Емблаєнка. |
| 10 | Тим часом царь Ізраїлський й Йосафат, царь Юдейський, одягнені в царські ризи, седїли на площі в воротях Самариї, кожен на престолї свойму, а всї пророки віщували перед ними: |
| 11 | (Один з них) Седекія Хенааненко зробив собі зелїзні роги та й каже: Так говорить Господь: Сими виколеш ти Сирийцїв, поки їх не вигубиш. |
| 12 | І всї пророки віщували так само й мовляли: Іди на Рамат у Галаадї, пощастить тобі, Господь подасть його на поталу цареві. |
| 13 | Посланець же, що пійшов кликати Михею, каже йому: Знай, що пророки в один голос віщують цареві добро, нехай же й твоє слово пристає до гурту, віщуй і ти добро. |
| 14 | Михея ж відказав: Так певно, як Господь живе, тільки те, що глаголати ме Господь менї, казати му. |
| 15 | Як прийшов же він до царя, питає в його царь: Михею! чи нам ійти війною на Рамот Галаадський, чи се занехати? І відказав йому той: Йди, буде вдача тобі, й Господь оддасть його в руки цареві. |
| 16 | Царь же промовив до його: Ще раз і ще раз заклинаю тебе, щоб ти менї в імя Господнє нїчого не говорив, тільки правду! |
| 17 | І сказав він: Я бачу всього Ізраїля розсипаного по горах, наче вівцї, що нема в їх пастуха. І каже Господь: Нема в їх пана; нехай байдужно вертається кожен додому. |
| 18 | І сказав царь Ізрайлїв Йосафатові: Чи не казав же я тобі, що він не віщує менї нїчого доброго, тільки лихе? |
| 19 | І каже (Михея): Вислухай же слово Господнє: Я бачив Господа седячого на престолї свойму й все військо небесне стоїть праворуч і лїворуч його; |
| 20 | І промовив Господь: Хто підманив би Ахаба, щоб двинув у поле та й полїг під Рамотом у Галаадї? І сей говорив так, а той инакше. |
| 21 | Тодї виступив один дух, став перед Господом та й каже: Я підманю його. Господь же спитав: Чим? |
| 22 | І відказав (дух): Я вийду та й зроблюсь духом ложним в устах його пророків. Господь же сказав: Ти зробиш те й підманиш його; йди й вчини так. |
| 23 | Оце ж Господь, як бачиш, вложив ув уста всїм твоїм пророкам ложнього духа; тим часом як Господь недобре про тебе виповів. |
| 24 | І приступив Седекія Хенааненко, ударив Михея по щоцї та й каже: Як то - чи ж від мене відойшов дух Господень, щоб говорити в тобі? |
| 25 | Михей же промовив: Ти взнаєш про се того дня, як бігати меш із однієї комірки в другу, щоб сховатись. |
| 26 | Царь же Ізрайлїв повелїв: Возьміте Михея й одведїте його до Амона, городського начальника, та до Йоаса царевича, |
| 27 | І з'ясїть: Так говорить царь: Посадїть його в темницю та давайте йому хлїба скупо й води скупо, покіль я щасливо вернусь. |
| 28 | І промовив Михей: Коли вернешся щасливо, так не Господь говорив через мене. І сказав: Слухай, увесь народе! |
| 29 | От і двинув царь Ізраїлський з Йосафатом, царем Юдейським, на Рамот у Галаадї. |
| 30 | І каже царь Ізраїлський Йосафатові: Я переодягнусь та й пійду до бою, ти ж будь у своїй царській одежі. І переодягнувся царь Ізраїлський та й виступив до бою. |
| 31 | Царь же Сирийський повелїв трийцятьом і двом отаманам своїх боєвих колесниць: Не вдаряйте нї на простого, нї на знатнього, тільки на одного царя Ізраїлського. |
| 32 | Отамани колесниць, побачивши Йосафата, подумали: Се мабуть царь Ізраїлський, й навернувши, вдарили на його, й закричав Йосафат. |
| 33 | Скоро ж отамани колесниць постерегли, що се не царь Ізраїлський, одвернули від його. |
| 34 | Один же чоловік напяв лука та й пустив навманя стрілу й пострілив царя Ізраїлського між легкими й жолудком. І повелїв він свойму візникові: Одвертай та вивозь мене з боєвого натовпу, бо мене поранено. |
| 35 | Та битва того дня щораз більш закипала, й царь стояв у колесницї проти Сирийцїв, і вечером умер; кров із рани стїкала в колесницю. |
| 36 | І загукали під захід сонця в війську: Кожен, вертайсь у свій город і в свою землю! |
| 37 | І вмер царь, і привезли його в Самарию та й поховали царя в Самариї. |
| 38 | Як обмивали ж колесницю в ставу, лизали собаки кров його, а блудницї купались у їй, по слову, що глаголав Господь. |
| 39 | Прочі дїї Ахаба, й про се, що він чинив, і про будинок із слонової костї, що збудував, і про всї городи, що він утверджував, - про се сказано в лїтописній книзї царів Ізрайлевих. |
| 40 | І спочив Ахаб із батьками своїми, а син його Охозія став намість його царем. |
| 41 | Йосафат Асенко став царем у Юдеї у четвертому роцї Ахаба, царя Ізраїлського. |
| 42 | Трийцять і пять год було віку Йосафатового, як зробивсь царем, а двайцять і пять год царював у Ерусалимі. Матїр його звали Азуба Салаїлівна. |
| 43 | І ходив він усе дорогою батька свого Аси, не звертав з неї та чинив те, що Господеві до вподоби. |
| 44 | Тільки висот не поруйновано, й все ще жертував і кадив люд на висотах. |
| 45 | І держав Йосафат мир із царем Ізрайлевим. |
| 46 | Инші дїла Йосафатові, його хоробрі дїї, й як він воював, се прописано в книзї лїтописній царів Юдиних. |
| 47 | Вигубив іще з землї останки блудників, що з часів отця його Аси зіставались. |
| 48 | Не було ж тодї царя в Едомі; наказний (намісник) був за царя. |
| 49 | Йосафат побудував був і кораблї на морі, щоб ходити в Офир і привозити золото; та вони не дійшли, бо порозбивались ув Езійон-Габері. |
| 50 | Казав тодї Охозія Ахабенко Йосафатові: Нехай мої люде з твоїми людьми пливуть на кораблях. Йосафат же не схотїв. |
| 51 | І почив Йосафат з своїми отцями й поховано його коло отцїв його в Давидовому городї, предківському. А син його Йорам зробився царем намість його. |
| 52 | Охозія Ахабенко зробився царем у сїмнайцятому роцї Йосафатовому, царя Юдиного, й царював два роки над Ізраїлем в Самариї. |
| 53 | І чинив він те, що було Господеві не до вподоби, й ходив дорогою батька свого й дорогою матері своєї й дорогою Еробоамовою Набатенковою, що доводив Ізраїля до гріхів. |
| 54 | І служив він Баалові, й вбоготворяв його, й запалював гнїв Господа, Бога Ізрайлевого, так само, як і батько його чинив. |
