| 1 | Коли Давид жив в своєму домі, то раз якось сказав Давид до Натана пророка: Оце я живу в кедровому домі, а скриня Господнього завіту під наметом. |
| 2 | І сказав Натан до Давида: Все, що в тебе на серцї, роби, бо при тобі Бог. |
| 3 | Але тієї ж таки ночі було слово Боже до Натана: |
| 4 | Пійди й скажи мойму слузї Давидові: Так говорить Господь: Не ти збудуєш менї дім на пробуток, |
| 5 | Бо я не жив в домі від того дня, як вивів синів Ізрайлевих, і до цього дня, а де була скриня, там був і пробуток мій. |
| 6 | Куди нї ходив я з усїм Ізраїлем, чи сказав же я хоч слово котрому небудь із суддїв Ізрайлевих, що їм приказував пасти мій народ: Чом ви не збудуєте менї кедрового дому? |
| 7 | От і тепер скажи слузї мойму Давидові: Так говорить Господь Саваот: Я взяв тебе від отари овець, щоб ти був князем народу мого Ізраїля; |
| 8 | І бував з тобою скрізь, куди ти їх водив, і вигубляв усїх ворогів твоїх перед лицем твоїм, і вчинив твоє імення, як імення великих на землї; |
| 9 | І приладив я місце про народ мій - Ізраїля, й насаджу його, й буде він спокійно жити на свойму місцї, й не будуть його трівожити, й безбожники не будуть більше тїснити його, як передше, |
| 10 | За тих часів, коли я настановив суддїв над народом моїм Ізраїлем; і я впокорю всїх ворогів твоїх; і сповіщаю тебе, що Господь збудує дім тобі. |
| 11 | А як сповниться твій час, і ти одійдеш до батьків твоїх, тодї я поставлю насїннє твоє після тебе, що буде з синів твоїх, і зміцню його на царстві. |
| 12 | Він збудує дом менї, а я утверджу престол його на віки. |
| 13 | Я буду йому отцем, а він буде менї сином, - і милостї моєї не відойму від його, як одняв від того, що був навперід тебе. |
| 14 | Я посаджу його в мойму домі й в мойму царстві по віки, а престол його тревати ме по віки. |
| 15 | Усї цї слова й все видиво переказав Натан докладно Давидові. |
| 16 | І пійшов царь Давид і став перед Господом, і промовив: Хто я, Господи Боже, й що таке мій дом, що ти так високо піднїс мене? |
| 17 | А й те ще за мало видалось в очах твоїх, Боже; ти сповіщаєш про дім слуги твого на далеку будущину, й споглядаєш на мене, Господи Боже, як на чоловіка великого! |
| 18 | Що ж ще більше може додати перед тобою Давид, щоб ти ще більш прославив слугу твого? О, ти знаєш слугу твого! |
| 19 | Господи! для слуги твого чиниш ти по серцї твойму все це велике, щоб виявити всяку велич. |
| 20 | Господи! Нема рівного тобі, й нема Бога, окрім тебе, по всьому тому, що ми чули своїми ушима. |
| 21 | І де є в сьвітї такий народ, як твій народ Ізраїль, сей єдиний народ на землї, задля котрого приходив Бог, щоб придбати його собі в народ, і прославити своє імя через велике й страшне дїло - через прогнання поган зперед лиця народу твого, що його визволив єси з Египту. |
| 22 | Ти вчинив народ твій Ізраїля своїм власним народом по віки, й ти, Господи, став йому Богом. |
| 23 | А тепер, Господи, слово, що ти сказав про твого слугу й про дом його, справди по віки, й вчини, як сказав єси. |
| 24 | І нехай звеличиться імя твоє по всї вічні часи, щоб говорили: Господь Саваот, Бог Ізрайлїв, - він є Богом над Ізраїлем! і дім слуги твого Давида нехай стоїть твердо перед лицем твоїм. |
| 25 | Задля того, що ти Боже мій, виявив слузї твойму, що збудуєш дом йому, набрав слуга твій відваги, молитись оце перед тобою. |
| 26 | Оце ж, Господи, ти Бог, і ти сказав про слугу твого таке добро! |
| 27 | Почни ж благословляти дом слуги твого, щоб він повік стояв перед лицем твоїм. Бо коли ти, Господи, поблагословиш, то буде він благословен по віки! |
