1 | І відповів Йов і сказав: |
2 | Справдї так! Тілько ви одні люде, і з вами вмре разом і мудрість! |
3 | Але ж і в мене є серце, як у вас, не стою я позаду; та й хто ж не знає сього самого? |
4 | Посьміхом другові мойму стався я, що до Бога кликав і Бог одвічав менї; посьміхом - чоловік справедливий і невинний! |
5 | Оттак, по думцї того, що сидить собі спокійно, нїзащо є лучиво, призначене тим, що їх ноги потикаються. |
6 | За те спокійні й безпечні домівки в грабителїв, роздратовуючих Бога, бо вони Бога, неначе в руках своїх носять! |
7 | І справдї: спитай у зьвірят, а вони навчать тебе, - в птаства під небом, а воно з'ясує тобі; |
8 | Або поговори з землею, а вона повчить тебе, та й риби в морі скажуть тобі: |
9 | Хто з усього того не взнає, що рука Господня сотворила се? |
10 | В його руцї дух всього живучого й душа кожного людського тїла. |
11 | Чи ж не ухо розбірає слова, й чи не язик доходить смаку страви? |
12 | Так і в старцїв мудрість, а в довголїтників розум. |
13 | У него ж (Бога) премудрість і міць; в його рада й розум. |
14 | Що він розорить, того вже нїхто не збудує; кого він зачинить, нїхто йому не відомкне. |
15 | Задержить води, - все повисихає, пустить їх, - розбурять землю. |
16 | У його сила й премудрість, перед ним той, хто зблудив, і той, хто звів із дороги. |
17 | Він приводить порадників до нерозваги, а суддїв до дурноти. |
18 | Здіймає пояс із царів, і оперізує верівкою стан їх; |
19 | Уймає князям їх почестї, й повалює хоробрих; |
20 | Уймає проречистим язик, і в старцїв мутить розум; |
21 | Окриває стидом людей значніх, і безсилить потужних; |
22 | Виявляє, що глибоко крилось у темряві, й виводить на сьвітло, що в тїнї смертній; |
23 | Множить народи й вигублює їх; розсїває народи, й збірає їх докупи. |
24 | Віднімає розум у голов народів землї й пускає їх блудом у пустинї, де нема шляху; |
25 | Помацьки ходять вони в темряві без сьвітла, й заточуються, неначе пяні. |