| 1 | От же все це вбачало око моє, чуло ухо моє й затямило собі. |
| 2 | Скілько ви знаєте, знаю й я, бо я не пущий за вас. |
| 3 | Та я до Вседержителя рад би говорити, я з Богом бажав би розправляти. |
| 4 | Ви ж тілько льжу куєте; всї ви лїкарі безварті. |
| 5 | О, коли б ви мовчали! се була б ваша мудрість. |
| 6 | Слухайте ж мого осуду, й розважте відповідь із уст моїх: |
| 7 | Чи справдї належало вам задля Бога неправду сплїтати, й задля його льжу говорити? |
| 8 | Чи належало вам притворювятись перед ним і за Бога так змагатись? |
| 9 | А на добре ж воно вийде, коли він схоче вас вивідувати? Чи й його ви так само ошукаєте, як оманють чоловіка? |
| 10 | Грізно скарає він вас, хоч ви потайно й притворюєтесь. |
| 11 | Чи вже ж велич його не страхає вас, і страх перед ним не нападає на вас? |
| 12 | Упомини ваші, як попіл, покрепи ваші - покрепи глиняні. |
| 13 | Замовчіте передо мною, а я буду говорити, хоч би й що менї сталось. |
| 14 | Чого ж би менї торгати тїло моє зубами моїми, й до життя мого простягати руку мою? |
| 15 | Ось, він убиває мене, та я не перестану надїятись; я бажаю лиш оборонити поступки мої перед лицем його. |
| 16 | А се вже буде оправданнєм менї, бо ж підлестник чей же не явиться перед лицем у його! |
| 17 | Вислухайте ж уважно слово моє й ясуваннє моє ушима вашими: |
| 18 | Ось, я завів суд над справою: знаю, що вийду виправданим. |
| 19 | Хто зможе стати проти мене? Бо я борзо вмовкну й віддам дух. |
| 20 | Тілько двох речей не чини (Боже) зо мною, а тодї я не ховати мусь від обличчя у тебе: |
| 21 | Одверни від мене руку твою, й страх перед тобою нехай не потрясає мене. |
| 22 | Тодї зви, а буду відповідати, або я говорити му, а ти відказуй менї. |
| 23 | Скілько ж у мене сказ і гріхів? Покажи менї проступок мій і гріх мій! |
| 24 | За що ти скриваєш лице (ласку) твоє, й за ворога маєш мене собі? |
| 25 | Хочеш хиба стерти зірваний листочок, і за сухою соломинкою гнатись? |
| 26 | Пишеш бо засуд гіркий на мене й дописуєш менї гріхи з молодостї моєї; |
| 27 | Ноги мої в кайдани куєш, і всї стежки мої назираєш, і ходиш слїдом ніг моїх. |
| 28 | Я ж, мов глина, розпадаюсь, як одежа, що її міль переїла. |
