| 1 | І відказав Елифаз із Теману й промовив: |
| 2 | Хиба ж стане мудрий відповідати своїм пустим знаннєм і сповняти нутро своє вітром палючим, |
| 3 | Виправдувати себе словами марними й бесїдою, що не має нїякої сили? |
| 4 | Ти ж і ввесь страх відкинув і за малу маєш собі річ, говорити до Бога! |
| 5 | Се ж безбожність твоя настроїла так уста твої й ти вибрав язик лукавих! |
| 6 | Тебе усуджують власні уста твої, а не я, і твій язик говорить проти тебе. |
| 7 | Хиба ти первим родивсь чоловіком і перше, нїж гори, сотворений? |
| 8 | Хиба в Бога ти в радї бував і (його) премудрість собі присвоїв? |
| 9 | Що знаєш ти, чого б і ми не знали? Що розумієш ти, чого б і ми не розуміли? |
| 10 | Є й проміж нами сїдоголові й старцї, що перейшли віком і батька твого. |
| 11 | Хиба ж се мала річ, щоб Бог тебе потїшив? чи й сього ти не знаєш? |
| 12 | Куди пориває тебе серце твоє, й куди так гордо спозираєш? |
| 13 | Чому ти справив проти Бога дух твій і устами твоїми такі слова верзеш? |
| 14 | Що таке чоловік, щоб йому бути чистим, і хиба праведен той, хто вродився від жінки? |
| 15 | Глянь, він і сьвятим своїм не доймає віри, й самі небеса перед ним ще нечисті: |
| 16 | Тимпаче ж нечиста й гидка людина, що, наче воду, пє беззаконність. |
| 17 | Я буду говорити тобі, тільки слухай мене; я роскажу тобі те, що видав, |
| 18 | Що чували мудрі й не затаїли чуваного від батьків своїх; |
| 19 | В їх одних у руках була ще вся земля, і нї один чужинець ще не вештавсь між ними: |
| 20 | Поки ледачий живе, поти він і мучить себе, та й число лїт (його муки) закрите перед гнобительом; |
| 21 | Шум страху в його в ушах, і під час спокою йде на його вбийник. |
| 22 | Не сподївається він із темряви спастися, а всюди меч перед собою бачить. |
| 23 | Блукаєсь усюди за куском хлїба; знає, що вже йому наготовлений, вже й під рукою в його день чорний. |
| 24 | Страшить його нужда, й тїснота подолїває його, наче царя перед боєм, - |
| 25 | За те, що простягав проти Бога він руку, й що вставав навпроти Вседержителя, |
| 26 | Виступав проти його з гордою шиєю, поза грубими щитами своїми; |
| 27 | За те, що вкрив лице собі салом своїм, а боки свої обложив жиром. |
| 28 | І оселиться він у містах розвалених, в господах, де вже нїхто не живе, що призначені на розвалини. |
| 29 | Не забагатїє він, і не вцїлїє майно його, й не розшириться по землї добуток його. |
| 30 | Мороку він не втече; галуззє його полумє спалить, а його самого подихом уст своїх захопить. |
| 31 | Оманений нехай не довіряє марнотї, бо марна буде й заплата йому. |
| 32 | Перед часом прийде конець йому, й віттє його не буде зеленїти. |
| 33 | Мов виноградина та, поскидає він недоспілу ягоду свою, й, як маслина, поронить цьвіт свій. |
| 34 | Оттак опустїє дом безбожника, й огонь пожере шатри підкупства, |
| 35 | (в думцї) Почав він зло, а зродив льжу, та й нутро (серце) його наготовує зраду. |
