| 1 | І відказав Елифаз із Теману й промовив: |
| 2 | Чи вже ж може людина доставляти Богу користь? Мудрий самому собі добра запобігає. |
| 3 | Що за користь у тому про Вседержителя, як ти живеш без гріха? І буде ж він мати хосен із того, що ти держишся доріг невинностї? |
| 4 | Чи може він, боячись тебе, стане з тобою до розправи, пійде судитись із тобою? |
| 5 | Мабуть, неправди твої надто великі, й проступкам твоїм нема й кінця. |
| 6 | Видно, ти брав заклади з браття твого за дрібницю й з пів-нагих здирав послїдущу одежу. |
| 7 | Жажденому не давав ти й водицї напитись, а голодущого прогонив без куска хлїба; |
| 8 | Землю давав тілько дужим під оселю, й тільки значний який осїдавсь на нїй. |
| 9 | Вдови одправляв єси з нїчим, а сироти полишав із порожними руками. |
| 10 | За се кругом тебе силки й стревожив тебе ненадїйний страх, |
| 11 | Та темрява, в якій ти нїчого не бачиш, і глибінь вод покрила тебе. |
| 12 | Чи Бог не висше небес? Глянь у гору на зорі, як вони високо! |
| 13 | Ти ж кажеш: Що знає Бог? Як він кріз хмари розсудить? |
| 14 | Хмари - завіса його; ходить по небу, не бачить. |
| 15 | Чи ж ти йдеш стежкою давнїх людей, якими ходили люде беззаконні, |
| 16 | Що перед часом погибли, коли вода, розлившись, їх підмила? |
| 17 | Вони говорили до Бога: Оступись од нас! і думали: що вдїє їм Вседержитель? |
| 18 | Бо він сповняв доми їх добром. - Та звичай безбожників нехай буде далеким від мене! - |
| 19 | Бачили се праведні і всьміхались, а невинні сьміялись із них: |
| 20 | Злюки ті - наче б вигублені вже, а нащадки їх - так, як би вже пожер огонь! |
| 21 | Зблизись же до його - мир тобі буде; з того вийде добро тобі. |
| 22 | Прийми з уст його закон, і бери слова його до серця собі. |
| 23 | Як вернешся до Вседержителя твого, - станеш, мов відбудований; віддалиш беззаконність від пробутку твого, - |
| 24 | Будеш за порох мати блистюче срібло, а проміж каміннєм - золото Офирське. |
| 25 | І буде тодї Вседержитель твоїм золотом і блистючим сріблом у тебе; |
| 26 | Бо тодї будеш радуватись Вседержителем твоїм, і піднімеш до Бога лице твоє. |
| 27 | Помолишся до його, а він вислухає тебе, й віддаси подячні обітницї твої. |
| 28 | Що нї задумаєш, воно станеться тобі, а над дорогами твоїми буде сияти сьвітло. |
| 29 | А коли хто й принижений буде, а ти скажеш: піднесись! то Бог спасе похиленого лицем; |
| 30 | Він вибавить і небезвинного, й буде врятований задля чистоти рук твоїх*. |
