| 1 | Чому перед Вседержителем не закриті часи (відплати), а хто шанує його, чом не знає про ті днї його? |
| 2 | Межі пересувають, займають отари та й гонять пасти, мовляв би, свої; |
| 3 | Граблять осла в сиротини, у вдовицї беруть в заклад корову єдину; |
| 4 | Вбогих спихають з путя, пригноблені всї мусять ховатись. |
| 5 | Се, - як осли дикі в степу, виходять вони на свою роботу, вставши рано, на здобуваннє (харчі); степ їх годує й дїтей їх; |
| 6 | Жнуть вони на полі чужому й збирають виноград у придавлених; |
| 7 | Нагі ночують люде, не маючи чим одягтися, нї вкритись на студенї; |
| 8 | Мокнуть на дощах з гори, туляться попід скелями. |
| 9 | Рвуть вони од грудей сироту, вбогих закладами граблять. |
| 10 | Вони змушують їх блукати нагими, без одежі, й голодних - годуватись (збіраним) колоссєм; |
| 11 | Між мурами бють (нещасні) олїй про них, топчуть (грозди) в точилї, та й смагу терплять. |
| 12 | У містї стогнуть люде, душа гублена квилить, а Бог сього не боронить. |
| 13 | Є між ними й вороги сьвітла, що не знають шляхів його, й не ходять стежками його. |
| 14 | Досьвіта встає убийник, вбиває бідного й нужденного, а ніччю стає злодїєм. |
| 15 | Темряви й те око жде, що до перелюбок ласе; говорить: нїхто не побачить мене, - та й вид собі закриває. |
| 16 | В пітьмі підкопуються в доми, що по днинї собі їх запримітили; сьвітла вони не хотять знати. |
| 17 | Бо густа тьма - се їх ранок, із мороком дружні вони, люба їм пітьма да страхи. |
| 18 | Такий є легкий собі - хоч би й поверх води. О, проклята доля його на землї! Нехай і не бачить дороги садів виноградних! |
| 19 | Посуха й спеки пожирають, хоч би й снїжну воду; оттак безодня - грішників. |
| 20 | Нехай відцурається такого матерня рідна утроба; нехай лакомляться на нього черви; нехай загине про його память; мов та деревина, нехай зломиться беззаконник! |
| 21 | Він гнобить бездїтну, що не роджала дитини, й вдовицї не чинить добра. |
| 22 | Він і дужих перемогає силою своєю; він устає, і нїхто не певний життя свого. |
| 23 | А Бог подає йому безпеку, - він же ж на те й вповає - та очі його (Бога) видять таких поступки. |
| 24 | Піднялись вони високо, - та ось і нема їх; падають і вмірають, як кожний на сьвітї, й неначе колоссє, стинаються. |
| 25 | А коли се не так, то хто мою льжу докаже, й в нїщо оберне мову мою? |
