| 1 | І повів Йов дальш мудру мову свою й говорив: |
| 2 | Вірно, як жив Бог, (хоч і не дав менї суду), і Вседержитель, (хоч і огірчив мою душу), |
| 3 | Що, покіль я ще дишу, й дух його в ніздрах моїх, |
| 4 | Не скажуть уста мої неправди, й льжи мій язик не промовить. |
| 5 | Далеко се від мене, щоб я вас непохибними вважав; нї! поки тху мого, я праведностї моєї не зречуся. |
| 6 | Твердо при правдї стояв я й не попущусь її; совість моя не докорить менї по весь вік мій. |
| 7 | Ворог мій буде менї, як безбожник, а той, що встає проти мене, як беззаконник. |
| 8 | Бо й яку може мати надїю лицемірний, коли візьме, коли вирве йому Бог душу його? |
| 9 | Чи ж вислухає Бог клик його, коли прийде на його нужда? |
| 10 | Чи Вседержитель буде відрадою йому, чи можна буде йому призивати його кожного часу? |
| 11 | Виявлю вам, що в руцї в Бога; не втаю, що у Вседержителя. |
| 12 | Бачили ви й самі; на що ж вам стілько молоти? |
| 13 | От злюцї в Бога доля, і пай, який допадаєсь од Бога гнобителям: |
| 14 | Як прибудуть йому сини, то хиба під меч, а потомки його не наситяться хлїбом. |
| 15 | Хто ж зістане по йому, того забере смерть у гріб, а й вдови по них голосити не будуть. |
| 16 | Хоч він надбає купи срібла, як піску, а одежі, наче глини, наскладає, |
| 17 | То він наскладає, а праведник буде одягатись, а сріблом невинний забагатїє. |
| 18 | Строїть він дім собі, - то як червяк, і, як садовий сторож, робить собі будку; |
| 19 | Лагає спати багатим, та таким не встане; отвирає очі, а він вже не той. |
| 20 | Страх, мов потоп, прийде на його неждано, й буря в ночі ухопить його. |
| 21 | Вітер восточний підойме й понесе його, й летом помчить він поперед його; |
| 22 | Напре бо на його й не пощадить, хоч як би він змагався втечи від його. |
| 23 | Тільки руками сплеснуть про його, й засвищуть про його над місцем його. |
