| 1 | З очима моїми вчинив я вмову, щоб і не думати про дївицю. |
| 2 | Бо й яка ж доля була б менї від Бога з висоти й яке наслїддє від Вседержителя з неба? |
| 3 | Чи ж не погибель безбожному, й не допуст лиходїєві? |
| 4 | Та й чи ж не бачив він доріг моїх, - не лїчив всї ступнї мої? |
| 5 | Як я ходив у марнотї й неправдї, а нога моя квапила до омани, - |
| 6 | То нехай зважать мене на вазї правди й Бог розпізнає мою безвинність. |
| 7 | Наколи ноги мої схибили з правої путї й серце моє ходило слїдом за очима моїми, та коли що небудь нечисте прилипло до рук моїх, |
| 8 | Так нехай я сїю, а їсть хто иншій, і нехай пагонцї мої вирвані будуть із коріннєм. |
| 9 | Як до чужої жони коли небудь серце моє загорілось, і я засїдавсь зрадливо під дверима в ближнього мого, |
| 10 | Так нехай жінка моя жорнить на другого, й нехай другі збиткуються над нею. |
| 11 | Се ж бо й гріх і проступок, що під суд підпадає; |
| 12 | Се той огонь, що жере аж до загуби, й він усе майно моє викоренив би до щаду. |
| 13 | Як би я нехтував право раба чи рабинї моєї, коли б вони правувались зо мною, |
| 14 | То що б я робив, коли б Бог встав і поглянув на мене, й що б я міг відказати йому? |
| 15 | Хиба ж бо не той, що мене збудував в утробі, збудував і його, й однако дав нам образ у матернім лонї? |
| 16 | Хиба ж я відказував злиденним у їх просьбі, або томив очі вдові (дожидаючій помочи)? |
| 17 | Чи сам же я з'їдав мій шматок хлїба, а не їв з його й сиротина? |
| 18 | Та ж він ріс у мене, як у батька, і ще з малку малого мого піклувавсь я вдовою. |
| 19 | Як я побачу було кого погибаючого, або без одежі злидаря, що не мав чим прикритись, - |
| 20 | Чи ж не благословляли мене стегна його (за одежу), чи ж не обогрівала його вовна з отари моєї? |
| 21 | Як на безбатьченка зняв я руку, хоч я знав, що мати му оборону в воротях (на судї), |
| 22 | То нехай рамено моє відпаде од плеча, а рука моя відломиться від ліктя, |
| 23 | Бо страшна менї була б кара від Бога: я б перед величчю його не устоявся. |
| 24 | Не вже ж покладав я в золотї опору мою, або промовляв до скарбу: ти надїя моя? |
| 25 | Чи ж я тїшився моїм статком великим, та що рука моя придбала багато? |
| 26 | Дивлячись на сонце, як воно сяє, і як той місяць велично пливе, |
| 27 | Чи дав я увестись серцю мойму тайкома, та й чи ж цїлували уста мої (на їх шану) руку мою? |
| 28 | Та ж се був би проступок, підпадаючий під суд, бо тодї відрікся б я Бога Всевишнього. |
| 29 | Чи радїв я з погибелї ворога мого, або веселився, коли постигло його нещастє? |
| 30 | Нї! я нїколи не дав устам моїм волї, грішити, проклинаючи душу його. |
| 31 | Чи не говорила ж челядь шатра мого: хто ж не наситився б мясом його? |
| 32 | Приходень нїколи не ночував на улицї; двері мої отвирав я всякому, хто мимо проходив. |
| 33 | Коли б я робом людським таїв проступки мої, й скривав у грудях хиби мої, |
| 34 | То менї страшно було б перед громадою, й погорда краян лякала б мене, й я мовчав би та й не виходив за двері. |
| 35 | О, коли б то хтось переслухав мене! Се моє бажаннє, щоб Вседержитель дав відповідь менї, а оборонник мій все те списав! |
| 36 | Я носив би той запис на плечах моїх, і вкладав собі, як вінець; |
| 37 | Я б виявив йому кожний ступінь мій, а наближався б до його*, мов до князя. |
| 38 | Коли поле моє проти мене кричало, і загони його на мене нарікали; |
| 39 | Коли їв я вроджай його та й не віддячив за його, й томив життє робітників, |
| 40 | То нехай замість пшеницї росте в мене осетий, а замість ячменю - кукіль! І скінчились слова Йовові. |
