| 1 | Ітак, слухай, Йове, мови моєї і вважай на кожне слово моє! |
| 2 | Ось, я одверзаю уста мої, язик мій промовляє з гортанї моєї. |
| 3 | Слова мої з щирого серця, а уста мої возглаголють чисті думки. |
| 4 | Дух Божий создав мене, й Вседержитель надихав життєм. |
| 5 | Коли маєш снагу, - відказуй менї й стань проти мене. |
| 6 | Ось я, по твому бажанню, стаю замість Бога. Та й я утворений з глини; |
| 7 | Тим ти не маєш чого зворушуватись через мене, та й рука моя не буде важка про тебе. |
| 8 | Ти говорив в уші мої, й я чув голос слів: |
| 9 | Чист я, не маю гріха, провини в мене немає, анї неправди. |
| 10 | Він же найшов вину на мене й має мене за ворога свого; |
| 11 | Ноги мої в кайдани закував і всї стежки мої назирає. |
| 12 | От і неправ єси в тому, відказую я тобі, бо Бог висше людини. |
| 13 | Що тобі спорити з ним? та ж він не здає справи з нїякого дїла свого. |
| 14 | Бог скаже раз, а коли на те не вважають, ще й другий раз. |
| 15 | У снї, в нічному видиві, коли сон находить на людей, коли дрімаємо на ложі, |
| 16 | Тодї він відтулює в чоловіка ухо й втискає йому свою науку, |
| 17 | Щоб впинити чоловіка від якого наміру й від гординї заховати; |
| 18 | Щоб одвести душу його від пропастї, й життє його від убиття мечем. |
| 19 | Або наводиться він на розум хоробою на постелї своїй та тяжким болем у всїх костях своїх, |
| 20 | Так, що він одвертається від хлїба й душа його від улюбленої страви. |
| 21 | Тїло спадає на нім, так що його не видко, самі костї виставляються, що їх перш не було видно. |
| 22 | А душа його наближуєсь ід могилї, а життє його 'д смертї. |
| 23 | Добре, коли в кого є ангел-хранитель, один із тисячей, що вказують праву дорогу чоловікові, - |
| 24 | То Бог змилується над ним і скаже: Спаси його од могили; я знайшов, за що маю бути милосерним йому. |
| 25 | Тодї зробиться тїло його сьвіжійше, анїж у дитини, й вернеться він до молодощів. |
| 26 | Буде молитись він до Бога, й покаже йому ласку; засьвітить ясним лицем над ним, і верне йому його праведність. |
| 27 | І подивиться він на людей і скаже: грішив я й кривив правдою, та не відплачено менї. |
| 28 | Душу мою слобонив від загибелї й бачить вона сьвітло. |
| 29 | Двійчі й трійчі таке чинить Бог із чоловіком, |
| 30 | Щоб його життє спасти від ями й сьвітлом живих осияти. |
| 31 | Уважай же, Йове, слухай мене, мовчи й дай менї говорити. |
| 32 | А коли маєш що сказати, промов; я рад би, щоб ти оправдився; |
| 33 | А коли нї, так слухай мене, мовчи, а я навчу тебе мудростї. |
