| 1 | І говорив Еліуй дальше й казав: |
| 2 | Слухайте, мудрі, моєї річі, нахилїть до мене ухо, ви розумні! |
| 3 | Ухо бо слова розбірає, як піднебіннє розізнає смак у їдї. |
| 4 | Зложім суд між собою й визнаймо, що добре. |
| 5 | Ось, Йов сказав: Я прав, та Бог відмовив менї суду. |
| 6 | Чи ж менї лгати на правду мою? Моя невилїчима рана - незаслужена. |
| 7 | Хиба є де такий чоловік, як Йов, що глумує, мов би пив воду, |
| 8 | Товаришує беззаконним і ходить з людьми безбожними? |
| 9 | Він бо сказав: Нема з того хісна чоловікові, як угоджає Богу. |
| 10 | Слухайте ж, мужі мудрі, мене! Не може бути в Бога неправди, у Вседержителя - несправедливого суду, |
| 11 | Він бо дає чоловіку, що заробив дїлами, й після поступків мужа відплачує йому. |
| 12 | Праведне слово, Бог кривди не чинить, і Вседержитель не вивертає суду. |
| 13 | Хто окрім його дбає про землю? Хто дає лад у вселеннїй? |
| 14 | Оберни він серце своє до себе самого, й візьми дух її й диханнє її до себе, - |
| 15 | Все живе зараз би зникло, прахом би люде взялися. |
| 16 | От же, коли маєш розум, то слухай й вважай на слова мої. |
| 17 | Хто ненавидїв би правду, то як би він сьвітом правив? І можеш же ти найправеднїйшого обвиняти? |
| 18 | Хиба можна сказати цареві: ти - безбожник, а князям: ви - беззаконники? |
| 19 | Та він не зважає на особи князїв і не волїє він багатого нїж убогого, бо всї вони - дїло рук його. |
| 20 | Нагло вмірають вони; серед ночі зворушиться нарід, і вони зникають; і сильних проганяють не силою. |
| 21 | Очі бо його над дорогами чоловіка, й бачить він кожний ступінь його. |
| 22 | Нема темряви, нї глухої тїнї, де б могли заховатись беззаконнующі. |
| 23 | Опісля він уже не домагаєсь від чоловіка, щоб ставав на суд з Богом. |
| 24 | Він стирає можних без допиту й ставить других намість їх, |
| 25 | Бо він виявляє дїла їх, і скидає їх одної ночі, й вони щезають, |
| 26 | Як беззаконних, карає він їх перед очима в других. |
| 27 | За те, що відхилились від його і всїх доріг його не хотїли розуміти, |
| 28 | Так що дійшов до його клик злиденних, і він почув стогни придавлених. |
| 29 | Як упокій він дарує, - хто тодї потрівожить? як він своє лице заховає, хто на його спогляне? - все одно, чи народ, чи один чоловік, |
| 30 | Щоб лицемір не царював, блазнячи народ. |
| 31 | От як треба до Бога говорити: Я потерпів кару, - більш не буду грішити; |
| 32 | А чого я не розумію, - ти навчи мене, і скоро вчинив беззаконність, вже більше не буду. |
| 33 | Чи то ж по твойму судові має він одплачувати? І як ти відкидаєш, то й ти маєш вибірати, а не я; говори ж, що знаєш. |
| 34 | Люде розумні скажуть менї, а так само й кожний чоловік мудрий, що мене чує: |
| 35 | Йов говорив нерозумно, й у словах його нема глузду. |
| 36 | Я б хотїв, щоб Йова докладно питано, після відповідей його, які лицюють хиба людям безбожним. |
| 37 | Інакше він до гріха свого придасть іще й відступ (од Бога), та буде ще перед нами й в долонї плескати, й наговорить іще більше проти Бога. |
