| 1 | І вів Еліуй далїй свою річ і говорив: |
| 2 | Не вже ж видиться тобі се справедливим, що ти сказав: Я праведнїйший, анїж сам Бог? |
| 3 | Ти бо сказав: що за користь менї, й що прибуло б менї з того навперід, як і послї того, як би я согрішив? |
| 4 | Я відкажу й самому тобі й твоїм друзям з тобою: |
| 5 | Глянь лиш на небо й побач; глянь на хмари, що над тобою. |
| 6 | Як ти грішиш, що за шкоду йому причиняєш? і хоч би ти проступки твої незнати як збільшив, то що вдїєш ти йому? |
| 7 | Коли ти праведен, що ж даєш йому? або що він з руки в тебе візьме? |
| 8 | Безбожність твоя причинить шкоди тільки чоловікові, та й праведність твоя буде хосенна синові чоловічому. |
| 9 | Під силою угнїтаючих стогнуть угнетені й нарікають під рукою можних; |
| 10 | Та нїхто не говорить: Де Бог, мій сотворитель, що його й в ночі осьпівують? |
| 11 | Що більш, як зьвіррє земне, нас навчає, і більш, як птаство піднебесне, врозумляє? |
| 12 | Хоч і кричать, не відказує, задля гординї злих людей. |
| 13 | Але се неправда, будьто Бог не чує й Вседержитель не вглядає в те. |
| 14 | Хоч ти й сказав, що не бачиш його, та суд уже готовий у його, - жди його. |
| 15 | Але тепер, тим що гнїв Божий не навідав його, й він іще не спізнав його по всїй лютостї його, |
| 16 | Відчинив Йов легкодушно уста свої й розкидає нерозважно словами. |
