| 1 | І провадив Еліуй річ дальше й говорив: |
| 2 | Зажди ще трохи; я покажу тобі, що маю ще дещо про Бога сказати. |
| 3 | Почну розслїди мої здалека й стану в оборонї справедливостї Творця мого. |
| 4 | Льжи бо певно нема в слові мойму; явлюсь тобі в повнотї знання мого. |
| 5 | Знай, Бог могучий, однакже не гордить сильним, що кріпкий серцем. |
| 6 | Але він і не піддержує безбожників і дає придавленим, що їм належить. |
| 7 | Не одвертає очей він од людей правих, і на все саджає їх поруч із царями на престолї й приводить до поваги. |
| 8 | Як же инші в кайданах і звязані повороззєм нужди - |
| 9 | Він їх дїла їм покаже й гріхи їх превеликі; |
| 10 | Та відтулює їм ухо, щоб розуміли, й велить завернутись од їх ледачих учинків. |
| 11 | І, як послухають та стануть йому служити, то й провожати муть днї свої в щастї, і лїта свої в радощах; |
| 12 | Як же не послухають, - згинуть од (Божого) стрілу й визівнуть духа в слїпотї своїй. |
| 13 | Лукаві же - вони зрушують серцем своїм гнїв (Божий); вони й не кличуть до його, коли закує їх в кайдани; |
| 14 | Тим і мруть вони в молодощах, а життє їх із блудниками. |
| 15 | Бідного ж він рятує з біди його, і в тїснотї відтулює ухо його*. |
| 16 | Викликав би й тебе він з тїсноти на місце просторе, де нема притиску, й на столї твойму страва повна була б товщі. |
| 17 | Да в тебе повно розсудів безбожних, а суд і присуд - укупі. |
| 18 | О, нехай не вдарить тебе гнїв Божий карою! І найбільший викуп не спас би тебе. |
| 19 | Чи ж дасть бо він яку цїну твому багацтву? Нї, - анї золотові, анї нїякому скарбові. |
| 20 | О, не бажай тієї ночі, коли й народи з своїх місць зникають! |
| 21 | Остерегайсь, не нахиляйсь до безбожностї, яку ти волїєш, нїж тихо страдати. |
| 22 | Глянь, Бог у силї величен, і де такий, як він, законодавець? |
| 23 | Хто йому вкаже дорогу його; хто скаже: Ти чиниш несправедливість? |
| 24 | Памятай на те, щоб його дїла хвалити, що їх люде видять. |
| 25 | Всї бо люде можуть їх бачити; чоловік може їх і надалеки постерігати. |
| 26 | Ось, Бог великий й годї нам його поняти; лїт його нам не злїчити. |
| 27 | Краплями збірає він води, а вони силою виливаються дощем; |
| 28 | Ринуть вони із хмар, і густо лиються на людей. |
| 29 | А хто може зміркувати, як за далеко облаки сягають, або тріск у шатрі його? |
| 30 | А ось, він обливає його сьвітлом своїм і покриває дно моря. |
| 31 | Звідси судить він народи, звідси дає багату поживу. |
| 32 | В жменях держить блискавицю й приказує їй, кого вдарити. |
| 33 | Грім дає знати про неї, та й скот відчуває, що дїєсь. |
