| 1 | А від сього тремтить серце в менї й зрушилось із місця свого. |
| 2 | Слухайте, слухайте грому; се голос, що виходить із уст його. |
| 3 | Попід усїм небом реве він, блиск його - на всю землю. |
| 4 | Ззаду його гуде голос; грімить він голосом величі своєї й не з'упиняє його, коли голос його почуто. |
| 5 | Гласом своїм грімить Бог предивно, творить дїла великі, нам недослїдимі. |
| 6 | Він каже снїгові: Окрий землю! Ливень і дощ в його волї. |
| 7 | Людям печатає руки**, щоб усї взнали дїло його. |
| 8 | Зьвір утїкає в свій сховок і держиться в своїх леговищах. |
| 9 | Буря приходить з полудня, з півночі ж - студень. |
| 10 | Від подиху Божого стає лід, і поверхність води стинається. |
| 11 | Вогкостю наповняє він хмяри, а облаки сиплють сьвітло його, |
| 12 | І пускаються вони в напрямі намірів його, щоб виконати те, що він приказує їм, на поверхнї заселеної землї, |
| 13 | Він велить їм ійти або на скараннє, або на благословеннє, або на помилуваннє. |
| 14 | Слухай же сього, Йове; стій і роздумуй чудні дїла Божі. |
| 15 | Знаєш же, як він послугуєсь ними, та як із хмари сьвітло викликає? |
| 16 | Розумієш же рівновагу хмар, се чудне дїло (Бога) найзвершеннїйшого в знаннї? |
| 17 | Як нагрівається одїж твоя, коли він спокійно дихне від полудня? |
| 18 | Або може то ти напинав з ним небеса, тверді, як дзеркало лите? |
| 19 | Навчи нас, що сказати йому? Ми бо в тій темряві нїчого поняти не можем. |
| 20 | Чи буде йому звіщено, що я говорю? Хиба ж сказав хто, що сказане доходить до його? |
| 21 | Тепер не видко ясного сьвітла зпоза хмар, але повіє вітер, і проясниться. |
| 22 | Сьвітла погода приходить із півночі, а кругом Бога страшна величність. |
| 23 | Вседержитель! Ми розумом дослїдити не можем його. Він великий силою, судом і повнотою правосуду. Він же нїкого й не пригнїтає. |
| 24 | То нехай впокоряються перед ним люде, й нехай дрожать перед ним усї, що в серцї мають себе за мудрих! |
