| 1 | Знаєш ти годину, коли козам на скелях котитись, і чи постеріг коли, як сугачки (ланї) роджають? |
| 2 | Чи ти лїчиш місяцї, що ходять вони вагітними? чи знаєш час породу їх? |
| 3 | Вони корчаться, роджаючи дїти свої, викидаючи плод свій; |
| 4 | Дїти їх приходять борзо до сили, ростуть у полі, відходять і не вертають до них. |
| 5 | Хто пустив дикого осла на волю й хто розвязав пута йому? |
| 6 | Се ж я назначив степ на пробуток і солонцї на прожиток йому. |
| 7 | Сьміх - йому товпи міські, й не чує крику погонича, |
| 8 | По горах шукає собі паші і вганяє за всякою зеленню. |
| 9 | А однорог, чи схоче він служити тобі, та й чи ж заночує він при яслах у тебе? |
| 10 | Чи міг би ти однорога привязати шнуром до борони, й чи буде він ріллю поза тобою волочити? |
| 11 | Чи ти спустишся на його, тим що в його велика сила, й полишиш на його роботу твою? |
| 12 | Чи можеш сподїватись, що він посїв тобі верне, й звезе на тік у тебе? |
| 13 | Чи то ти дав красні пера павові, й піррє та пух струсеві? |
| 14 | Він покидає яйця свої на землї й вигріває їх у пісцї, |
| 15 | Та й забуває, що нога може роздавити їх або дикий зьвір розтоптати; |
| 16 | До дїтей своїх він жорстокий, мов би се не його дїти, й байдуже йому, що труд його* буде даремний; |
| 17 | Бо Бог не дав йому розуму й не вдїлив глузду; |
| 18 | (Тільки втїкаючи) коли підніме крила, - сьміх йому кінь і їздець його. |
| 19 | Хиба то ти дав коневі силу й прикрасив шию його гривою? |
| 20 | Чи можеш його спудити, неначе сарану? Хропіт ноздер його будить страх; |
| 21 | Риє він копитом землю й радїє своєю силою; виступає зустріч зброї; |
| 22 | З небезпеки він (в бою) сьміється, не подасться й перед мечем, на бік не одвернесь. |
| 23 | Сагайдак над ним гуркоче, спис блищить і дарда; |
| 24 | Палає, яриться, наче їсть землю й не встоїть при голосї труби; |
| 25 | Голос труби він ржаннєм витає: гу! гу! надалеки чує битву, грімкий голос отамання й галас. |
| 26 | Чи се твоєю мудростю яструб лїтає й на полуднє крила направляє? |
| 27 | Чи се ти звелїв орлові високо лїтати й гнїздо собі на висотї звивати? |
| 28 | Він живе на скелї й ночує на верхах зубчастих, на місцях неприступних; |
| 29 | Звідти висмотрює він собі їжу; очи його видять далеко; |
| 30 | Орлята його пють кров, і де труп, там і він. |
| 31 | І говорив Господь дальше й сказав до Йова: |
| 32 | Чи буде той, хто перечиться з Вседержителем, ще вчити? Хто дорікає Богові, нехай же й відповідає йому! |
| 33 | І відказав Йов Господеві й промовив: |
| 34 | Ось я нужденний; що можу я відказати тобі? Я кладу руку мою на уста собі. |
| 35 | Раз я говорив - та тепер говорити не стану; - навіть два рази, та більш не буду. |
