| 1 | І відказав Йов і промовив: |
| 2 | О, коли б то зважено по правдї нарікання мої, а разом із ними положено на вагу терпіння мої! |
| 3 | Вони певно переважили б пісок у морях! Тим то й слова мої такі гіркі. |
| 4 | Бо стріли вседержителеві (встромлені) в менї; їх отруту ссе дух мій; страхи Господнї встали на мене. |
| 5 | Чи ж реве дикий осел у траві? чи ж риче віл при повних яслах? |
| 6 | Чи ж їдять несмачне без соли, й чи є смак у яйчній білковинї? |
| 7 | (тим часом) До чого не хотїла й доторкнутись душа моя, те становить гидку їжу мою. |
| 8 | О, коби то сталось, чого я бажаю, та сповнив Бог те, чого дожидаю! |
| 9 | О, коли б то Бог ізволив стерти мене, простерти руку свою і вбити мене! |
| 10 | Се (одно) ще було б відрадою менї, і я кріпився б у безпощадній муцї моїй, що не противився словові Сьвятого. |
| 11 | Що ж за сила в мене, щоб надїятись ще менї? і який конець, щоб протягати менї життє моє? |
| 12 | Чи ж моя сила тверда, як твердий камінь? чи може мідь тїло моє? |
| 13 | Чи ж із себе добуду я поміч собі, або чи маю звідкись піддержку? |
| 14 | До страдаючого повинен би мати спожалїннє друг його, наколи він не стратив страху перед Всевишним. |
| 15 | Та брати мої перемінні, мов поток, мов ручаї бистротекучі, |
| 16 | Що каламутні від леду, й повно в них снїгу. |
| 17 | Як же настане тепло, вони малїють, а під жару вони зникають із русел своїх. |
| 18 | Вони змінюють напрям доріг своїх, заходять у пустиню й щезають; |
| 19 | Дивляться, де вони, дороги Темайські; надїються на них дороги Савейські, |
| 20 | Та стають заведені в надїї сво- їй: приходять туди, та румянїють від стиду. |
| 21 | Так і ви тепер - нїчо: побачили страшне та й полякались. |
| 22 | Чи я казав вам коли: дайте менї, або заплатїть за мене з достатку вашого; |
| 23 | І вирятуйте мене з руки ворожої, і з рук мучителїв викупіть мене? |
| 24 | Навчіте мене, а я замовкну, укажіть, у чому я провинен. |
| 25 | Яка то сила в словах правди! Але що ж доказують докори ваші? |
| 26 | Ви видумуєте речи, щоб докоряти? На вітер пускаєте ви слова ваші! |
| 27 | Ви корите сироту, й копаєте яму другові вашому! |
| 28 | Але я прошу вас: спогляньте на мене; чи буду я говорити неправду перед лицем вашим? |
| 29 | Розберіть, чи є тут неправда? пошукайте, - правда у мене! |
| 30 | Чи є на язицї в мене неправда? Чи вже ж піднебіннє моє не може досмакуватись гіркого? |
