| 1 | І відповів Йов і сказав: |
| 2 | Правда! я знаю, що так; але як оправдаєсь чоловік перед Богом? |
| 3 | А хоч би схотїв стати з ним на прю, то з тисячі й на одно не з'умів би одказати. |
| 4 | Він серцем премудрий і великий силою; хто проти його вставав та й бував з'упокоєн? |
| 5 | Він переносить гори й не пізнають їх; він перевертає їх в гнїву свойму; |
| 6 | Він рушає землю з її місця, і стовпи її колихаються; |
| 7 | Скаже сонцеві, - і не зійде, й на звізди печать покладає. |
| 8 | Він самий напинає небеса й ходить по валах морських. |
| 9 | Він і Ведмедя саздав, Орийон і Плеяди, й зорі cкриті на полуднї; |
| 10 | Творить великі дива, недовідні, безлїчні. |
| 11 | Ось, він перейде попри мене, й не побачу його; промайне, й не замічу його. |
| 12 | Візьме, та хто заборонить йому? Хто скаже йому: що се ти робиш? |
| 13 | Коли Бог не одверне гнїву свого, впадуть перед ним володарі горді; |
| 14 | Як же менї відказувати йому та прибірати слова проти його? |
| 15 | Хоч би я й прав був, озиватись не буду, а вмоляти му суддю мого. |
| 16 | Як би я покликнув, а він відповів менї, то я не поняв би віри, що мій голос вислухав той, |
| 17 | Що в хуртовинї мене поражає, й без вини мої рани намножує, |
| 18 | Та не дає менї спокійно й відотхнути, а без міри годує мене горем. |
| 19 | Коли питати про силу, то він один могучий; коли же про суд, та хто зведе мене з ним? |
| 20 | Буду я оправдуватись, то самі мої уста обвинуватять мене; як я безвинний, то він вину в менї знайде. |
| 21 | Так! я не винен; байдуже менї жити; нїзащо менї життє. |
| 22 | Все одно; тим то й сказав я, що він (як схоче) губить безвинного й беззаконного. |
| 23 | Як того вбиває одразу бичем, то з муки невинних сміється. |
| 24 | Земля оддана в руки безбожникам; він слїпить очі суддям її. А коли не він, то хто ж инший? |
| 25 | Днї мої хутші од гонця, - мчаться, не бачивши долї; |
| 26 | Мчаться, мов човни легкі, мов орел, що кидаєсь на здобич. |
| 27 | Як я скажу собі: забуду жалощі мої, виясню мій хмурий вид, підбодрю моє серце, |
| 28 | То знов муки мої лякають мене, знаю бо, що не признаєш мене безвинним; |
| 29 | А скоро я винуватий, так чого надармо й силкуватись? |
| 30 | Хоч би я й снїгом обмивсь і найчистїйше очистив руки мої, |
| 31 | То й тодї ти трутиш мене в багно, та й одежа моя буде мною гидитись. |
| 32 | Він бо не людина, як я, щоб я міг одповідати йому й йти вкупі з ним на суд! |
| 33 | І проміж нас нїякий посередник не стане, щоб положив руку на нас обох. |
| 34 | Нехай же відверне він від мене бича свого, й страх його нехай не лякає мене, - |
| 35 | А тодї я говорити му й не збоюсь його, бо я сам собою не такий. |
