| 1 | Молитва нужденного, що, униваючи серцем, виливає жаль свій перед Господом. Г осподи, почуй молитву мою, і прийми жаль мій! |
| 2 | Не ховай лиця твого в день тїсноти моєї; прихили ухо до мене; в день, коли призиваю тебе, не гайся, вислухай мене. |
| 3 | Бо днї мої, як дим, улїтають, і костї мої, як у жарі, тлїють. |
| 4 | Як билина, серце моє обгоріло та ізсохло, вже забув я хлїб мій їсти. |
| 5 | Від голосу мого стогнання пристали костї мої до тїла. |
| 6 | Я, мов пеликан в пустинї, мов сова на руїнах. |
| 7 | Не сплю і став, як одинока пташина на криші. |
| 8 | Цїлий день кепкують з мене вороги мої; кленуться мною ті, що проти мене лютують. |
| 9 | Попіл став для мене хлїбом, а напиток мій з сльозами мішаю, |
| 10 | Задля гнїву твого і яростї твоєї; ти бо підняв мене, і кинув мене. |
| 11 | Днї мої, як тїнь зникають, і як трава я сохну. |
| 12 | Ти ж, Господи, будеш по віки, і память твоя з роду в рід. |
| 13 | Ти встанеш, змилосердишся над Сионом; час бо вже, помилувати їх, прийшов бо визначений час. |
| 14 | Твої бо слуги полюбили каміння його, і жаль їм розвалин його. |
| 15 | І побояться народи імені Господа, і слави твоєї всї царі землї. |
| 16 | Коли Господь відбудує, явиться в славі своїй. |
| 17 | Він прихилиться до молитви понижених, і молитвою їх не погордує. |
| 18 | Буде се написано для будучих потомків; і нарід наново сотворений буде Господа хвалити. |
| 19 | Він бо глянув з висоти сьвятинї своєї, Господь споглянув з неба на землю, |
| 20 | Щоб почути стогнаннє невільника, щоб розкувати дїтей смертї. |
| 21 | Щоб звіщали імя його на Сионї і хвалу його в Ерусалимі, |
| 22 | Коли разом зберуться народи і царства, щоб Господеві служити. |
| 23 | Він змучив в дорозї силу мою; вкоротив днї мої. |
| 24 | Я сказав: Боже мій, не возьми мене в половинї днїв моїх! Від роду до роду лїта твої! |
| 25 | З нащаду сьвіта ти утвердив землю, і небеса - твориво рук твоїх. |
| 26 | Вони перейдуть, ти ж останешся, вони всї, як одежа, зостаріються; як шати переміниш їх, і вони переміняться. |
| 27 | Ти ж все той самий, і лїтам твоїм нема кінця. |
| 28 | Сини слугів твоїх будуть жити, і насїннє їх не загине перед тобою. |
