| 1 | Б лагослови Господа, душе моя! Господи, Боже мій, дивно ти великий, ти зодягнувся величчєм і красою; |
| 2 | Ти сьвітлом, як шатою, покрився, розіпняв небеса, як плахту наметну; |
| 3 | Поставив двори свої над водами, обертаєш хмари на колесницю для себе, ти несешся на крилах вітру; |
| 4 | Ангели твої в тебе послами, слуги твої - огонь пожираючий. |
| 5 | Він утвердив землю на підвалинах її; вона не захитається по віки; |
| 6 | Безоднями покрив її, як одежою, води стояли понад горами. |
| 7 | Перед грозою твоєю погнались, перед голосом грому твого помчались далеко. |
| 8 | Гори піднялися, долини спустились до місця, котре призначив для них. |
| 9 | Визначив їм гряницю, і не перейдуть її; не вернуться назад, покрити землю. |
| 10 | Із жерел посилаєш у долини потоки: шумлять вони проміж горами; |
| 11 | Напувають всю зьвірину з поля; дикі ослята гасять смагу свою; |
| 12 | Над ними кублиться небесне птаство, між віттєм голос їх роздається. |
| 13 | Ти напуваєш гори з висоти твоєї; земля насичується плодом творива твого. |
| 14 | Ти кажеш рости траві для скота і зеленинї на вжиток людям: щоб хлїба достачити із землї, |
| 15 | І вино, щоб веселило серце чоловіка; щоб міг оливою лице намастити, і щоб хлїб покріпив серце чоловіка. |
| 16 | Насичаються дерева Божі, кедри Ливанські, що посадив їх, |
| 17 | На них гнїздиться птаство; на кипарисах бузько знайшов собі домівку. |
| 18 | Високі гори для козлів диких, скелї - сховиско лисицям. |
| 19 | Він сотворив місяць, щоб часи значити; сонце знає, коли заходити. |
| 20 | Ти розкинеш темряву, і ніч настала; тодї ворушиться вся зьвірина лїсна; |
| 21 | Молоді леви ричать за здобичею, і щоб жадати поживи для себе від Бога. |
| 22 | Зійде сонце, вони вертають назад і в своїх норах лягають. |
| 23 | Чоловік виходить до свого дїла, і до своєї працї аж до вечора. |
| 24 | Як багато, Господи, творива твого! Все премудростю сотворив єси, земля повна багацтва твого. |
| 25 | Те море, велике і на всї сторони широке: там ворушиться безлїч зьвірини, малої і великої. |
| 26 | Там судна дорогу верстають, за ними кит, котрого сотворив єси, щоб там побивався. |
| 27 | Всї вони тебе дожидають, щоб їжу їх у свій час дав їм. |
| 28 | Ти даєш їм, вони збирають; ти відчиняєш руку твою, вони добром насичаються. |
| 29 | Ти одвертаєш лице твоє, вони лякаються; возьмеш духи їх, вони, визївнувши, у порох повертаються. |
| 30 | Пішлеш твого духа, будуть сотворені, та й обновиш лице землї. |
| 31 | Слава Господня буде по віки, Господь буде радїти творивом своїм; |
| 32 | Він погляне на землю, і вона тремтить; доторкнеться гір, і вони димують. |
| 33 | Сьпівати му Господеві, поки життя мого, сьпівати му псальми Богові мому, як довго життя стане. |
| 34 | Нехай буде люба йому думка моя, і звеселюся в Господї. |
| 35 | Нехай щезнуть грішники із землї, і беззаконних нехай не буде. Благослови, душе моя, Господа! Аллилуя*! |
