| 1 | Хвалїте Господа! П рославляйте Господа, він бо благий, бо милість його по віки! |
| 2 | Хто виповість великі дїла Божі, звістить всю хвалу його? |
| 3 | Щасливий, хто за правосуддє дбає, і всякого часу творить справедливість! |
| 4 | Спогадай мене, Господи, з благоволеннєм до народу твого! Завитай в мене з спасеннєм твоїм! |
| 5 | Щоб побачити щасну долю вибраних твоїх, звеселитись радощами народу твого, хвалитись наслїддєм твоїм. |
| 6 | Ми согрішили, як і батьки наші, жили не по правдї, творили беззаконнє. |
| 7 | Батьки наші в Египтї не зрозуміли чудес твоїх, не памятали про багацтво милосердя твого, і були впертими коло моря, коло Червоного моря. |
| 8 | Але він спас їх задля імя свого, щоб явити потугу свою. |
| 9 | І кликнув він на Червоне море, й висохло; і велїв їм переходити безоднї, як степи. |
| 10 | І вислобонив їх з руки ненависника, і визволив їх з руки ворога. |
| 11 | Води покрили гнобителїв їх, нї один з них не остався. |
| 12 | Тодї повірили вони словам його, засьпівали хвалу йому. |
| 13 | Та скоро забули дїла його, не чекали на присуд його. |
| 14 | Забаглось їм ласощів в пустинї, і стали скушати Бога в пустинї. |
| 15 | Тодї дав їм, чого бажали, але післав знуреннє душам їх. |
| 16 | І позавидували вони в таборі Мойсейові, і Ааронові, сьвятому в Господа. |
| 17 | Розступилась земля, і проковтнула Датана, і покрила ватагу Авирама. |
| 18 | І бухнув огонь під ватагою, і поломя пожерло беззаконних. |
| 19 | Вони зробили тельця коло Гореба-гори, і покланялись перед литим творищем. |
| 20 | І заміняли славу свою за подобу бика, що травою годується. |
| 21 | Вони забули Бога, спасителя свого, що сотворив велике дїло в Египтї, |
| 22 | Чудеса в країнї Хама, страшне дїло на Червоному морі. |
| 23 | Тодї сказав він, що запропастив би їх, якби Мойсей, вибраний його, не стояв перед ним над проваллю, щоб відхилити ярість його від погибелї. |
| 24 | Потім відріклися землї благословенної, не повірили слову його; |
| 25 | Нарікали в шатрах своїх, на голос Господа не зважали. |
| 26 | Тодї, піднявши руку свою, поклявся, що трупом положить їх в пустинї, |
| 27 | І повалить потомство їх під ярмо народів і розсипле їх по землях. |
| 28 | Пристали вони до Баал-Пегора, й їли жертви мертвих ідолів. |
| 29 | Прогнївили Бога дїлами своїми; і спала на них кара. |
| 30 | Тодї Пинегас, зробивши суд, умилосердив Бога, і кара минула. |
| 31 | І полїчено йому се за справедливість з роду в рід аж по віки. |
| 32 | Ще прогнївили Бога над водами Мериви; і задля них дізнав Мойсей лиха. |
| 33 | Бо так допекли серцю його, що нерозважно говорив устами. |
| 34 | Вони не знищили народів, про котрих говорив їм Господь; |
| 35 | Але помішались з народами, і навчились звичаїв їх. |
| 36 | Почали служити божищам їх, котрі для них сїткою стались. |
| 37 | Синів своїх і дочок своїх в жертву бісам приносили; |
| 38 | Проливали кров невинну, кров синів своїх і дочок своїх, що жертвували їх божищам Канаанським; і осквернилась земля від крові. |
| 39 | І опоганили себе дїлами своїми, і творили блуд починками своїми. |
| 40 | Тодї запалав гнїв Господа на нарід його, і з'огидїло йому наслїддє його; |
| 41 | Віддав їх в руки народам, і їх ненавидники панували над ними. |
| 42 | Вороги їх гнобили їх, і вони були поневолені під рукою їх. |
| 43 | Часто спасав він їх; вони ж гнївили його радою своєю, і падали за несправедливість свою. |
| 44 | Але він зглянув на їх неволю, як почув моленнє їх; |
| 45 | І згадав він заповіт свій з ними, і жаль йому стало по великостї милосердя його. |
| 46 | І дав їм знайти милосердє в усїх, що в полон їх забрали. |
| 47 | Спаси нас, Господи Боже наш, і збери нас до купи зпоміж народів, щоб могли прославляти сьвяте імя твоє, і хвалитись славою тоєю. Благословен Господь, Бог Ізраїля, по віки! І нехай скаже весь нарід: Амінь! Аллилуя! |
| 48 | |
