| 1 | Проводиреві; псальма Давидова. Б оже, хвало моя, не мовчи! |
| 2 | Бо губи грішника і губи зрадливі проти мене відчинились; брехливими язиками говорять проти мене. |
| 3 | Ненависними словами мене обступили, і безвинно напали на мене. |
| 4 | За любов мою ворогують на мене; а я все молюся. |
| 5 | А вони менї злом за добро, за любов ненавистю відплатили. |
| 6 | Пусти на него беззаконника, і сатана нехай стоїть праворуч у него. |
| 7 | Коли на судї стане, нехай вийде виноватий, і благаннє його нехай за гріх полїчиться. |
| 8 | Нехай віку свого не звікує, а уряд його возьме инший! |
| 9 | Сини його будуть сиротами, а жінка його вдовою! |
| 10 | Нехай сини його, блукаючи, на жебри розійдуться, і покинувши пустки свої, хлїба просять! |
| 11 | Лихварь нехай все, що він має, загорне, й чужі люде працю його розхоплять! |
| 12 | Нехай нїкого не має, хто постояв би в добротї до його, і нехай не буде нїкого, хто б сиріт його помилував! |
| 13 | Потомство його нехай згине, в другому поколїнню нехай імя його буде затерте! |
| 14 | Нехай згадаються перед Господом несправедливостї батьків його, і гріх матері його нехай не затреться! |
| 15 | Нехай гріхи їх все будуть перед Господом, а він знищить память їх на землї! |
| 16 | Тому, що не було на думцї в його, творити милість, що до смерти гнобив чоловіка нужденного і бідного і засмученого в серцї. |
| 17 | Любив він проклін, нехай же спаде на його! Не любив благословення, нехай же нїколи не зазнає його! |
| 18 | Прокляттєм, як одежою, зодягався, нехай же як вода просякне внутро його, і, як олїй, костї його проникне! |
| 19 | Нехай буде йому одежою, котрою зодягається, і поясом, котрим все підперезується! |
| 20 | Така доля від Господа нехай буде ворогам моїм, і тим, що проти душі моєї зло говорять. |
| 21 | Ти ж, Господи, Боже, заступи мене задля імені твого! Блага бо милість твоя; спаси мене! |
| 22 | Я бо нужденний і бідний, і серце моє зранене в мене. |
| 23 | Як тїнь, що простирається, я зникаю, як сарана полохаюсь. |
| 24 | Колїна мої від посту охляли, і тїло моє змарнїло. |
| 25 | І став я сьміховиском для них; побачивши мене, головами своїми покивують. |
| 26 | Поможи менї, Господи, Боже мій! Спаси мене по милостї твоїй! |
| 27 | Щоб люде знали, що се рука твоя, Господи, і твоє дїло. |
| 28 | Нехай вони проклинають мене, а ти благослови! Встануть вони, то допусти сором на них, і дай зрадуватись слузї твому! |
| 29 | Вороги мої нехай соромом покриються і ганьбою своєю, як плащом, обгорнуться. |
| 30 | Буду щиро прославляти Господа устами моїми, і серед збору хвалити його. |
| 31 | Бо він стоїть по правицї бідного, щоб спасти його від тих, що душу його судять. |
