| 1 | Алеф. Б лаженний, в кого дорога чесна, хто в законї Господа ходить! |
| 2 | Блаженний, хто сьвідчення його хоронить, хто цїлим серцем його шукає, |
| 3 | Хто кривди не робить, його дорогами ходить! |
| 4 | Ти велїв заповідї твої пильно повнити. |
| 5 | Ой коли б дороги мої та вели мене, щоб устави твої хоронити! |
| 6 | Тодї б я не посоромився, на всї заповідї твої зважаючи. |
| 7 | Буду прославляти тебе, навчаючись законів справедливостї твоєї. |
| 8 | Повнити му твої устави; не опусти мене зовсїм. Бет. |
| 9 | Як держати ме чисто парень стежку свою? Коли дбати ме про неї після слів твоїх. |
| 10 | Цїлим серцем моїм шукав я тебе; не дай менї відхилитись від заповідей твоїх! |
| 11 | Слово твоє заховав я в серцї моїм, щоб не согрішити проти тебе. |
| 12 | Благословен будь, Господи! Навчи мене уставів твоїх! |
| 13 | Устами моїми звіщав я присуди уст твоїх. |
| 14 | Дорогами сьвідчень твоїх я більш любувався, як найбільшим багацтвом. |
| 15 | Про заповідї твої буду промишляти, і стежок твоїх пильнувати. |
| 16 | В уставах твоїх моє милуваннє; не забуду слова твого. Гімель. |
| 17 | Твори милість слузї твому, і буду жити і слово твоє хоринити! |
| 18 | Отвори очі мої, і побачу дива закону твого! |
| 19 | Я стороннїй на землї, не крий від мене заповідей твоїх! |
| 20 | Втомилась душа моя від щоденного бажання за присудами твоїми. |
| 21 | Ти погрозив бутним, проклятим, що відступають від заповідей твоїх. |
| 22 | Одверни від мене сором і зневагу! Бо я хоронив сьвідчення твої. |
| 23 | І князї засїдають, змовляються проти мене; слуга ж твій про устави твої промишляє. |
| 24 | Сьвідчення твої моя роскіш, моя рада. Далет. |
| 25 | До пороху пристала душа моя; оживи мене по слову твому. |
| 26 | Про дороги мої росказав я, і ти вислухав мене; навчи мене уставів твоїх! |
| 27 | Дай зрозуміти дорогу росказів твоїх, і буду промишляти про дивні дїла твої. |
| 28 | Ниє душа моя від смутку; піддвигни мене, по слову твому! |
| 29 | Одверни від мене дорогу льживу, і закон твій даруй менї! |
| 30 | Вибрав я дорогу вірностї, твої присуди поставив перед собою. |
| 31 | Я пристав до сьвідчень твоїх; Господи, не дай осоромитись менї! |
| 32 | Пійду дорогою твоїх заповідей, коли зробиш простір серцю мому. Ге. |
| 33 | Навчи мене, Господи, дороги уставів твоїх, і додержу її до кінця життя. |
| 34 | Дай менї розум, і буду хоронити закон твій, і повнити з цїлого серця. |
| 35 | Дай ходити стежкою заповідей твоїх! Бо в тому радість моя. |
| 36 | Нахиляй серце моє до сьвідчень твоїх, а не до користї. |
| 37 | Одверни очі мої, щоб марноти не бачили! Оживи мене в дорозї твоїй. |
| 38 | Сповни слово твоє слузї твому, що благовіє перед тобою. |
| 39 | Одверни від мене сором, котрого я боюся! Твої бо присуди благі. |
| 40 | Глянь, я бажаю росказів твоїх; оживи мене правдою твоєю. Вав. |
| 41 | І пошли менї милість твою, Господи, твоє спасеннє після слова твого! |
| 42 | Тодї дам відповідь кепкуючим з мене, бо я вповаю на слово твоє. |
| 43 | І не відбери зовсїм слова правди від уст моїх! Бо я вповаю на присуди твої. |
| 44 | І хоронити му закон твій, без устанку, все і по віки. |
| 45 | І буду ходити по широкому просторі; бо я шукав заповідей твоїх. |
| 46 | І перед царями говорити му про сьвідчення твої і не посоромлюсь. |
| 47 | І мати му роскоші у заповідях твоїх, любих менї. |
| 48 | І простирати му руки мої до заповідей твоїх, любих менї; і про встанови твої промишляти му. Заїн. |
| 49 | Спогадай слова до слуги твого, на котре казав менї вповати! |
| 50 | Се ж одрада для мене в горю моїм, що слово твоє оживляло мене. |
| 51 | Бутні над міру посьміялись з мене; та я не відхилився від закону твого. |
| 52 | Споминаю, Господи, суди твої одвічні, і даю серцю обраду. |
| 53 | Обгорнув мене гнїв великий на беззаконних, що закон твій покинули. |
| 54 | Устави твої були пїснями для мене в стороннїй оселї моїй. |
| 55 | Ночами згадував я імя твоє, Господи, і повнив закон твій. |
| 56 | Сталось се зо мною, бо я хоронив прикази твої. Х ет. |
| 57 | Сказав я, Господи, доля моя, повнити слова твої. |
| 58 | З цїлого серця благав я тебе; будь милостивий для мене, по слову твому! |
| 59 | Про дороги мої промишляв я, і ноги мої повернулись до сьвідчень твоїх. |
| 60 | Я спішився і не гаявся, заповідї твої повнити. |
| 61 | Сїти беззаконних обгорнули мене; та не забув я закону твого. |
| 62 | О півночі встаю, щоб прославляти тебе за праведні суди твої. |
| 63 | Товариш я всїм, що бояться тебе, і тим, що прикази твої шанують. |
| 64 | Милосердя твого, Господи, повна земля; навчи мене уставів твоїх. Тет. |
| 65 | Добро вчинив єси, Господи, слузї твому, по слову твому. |
| 66 | Настав мене на розум добрий і пізнаннє! Бо я вірив заповідям твоїм. |
| 67 | Як ще не був я впокорений, блукав я; тепер же сповняю слово твоє. |
| 68 | Ти благий і благотворящий; навчи мене твоїх уставів! |
| 69 | Бутні зновили брехню проти мене; я сповняю твої велїння. |
| 70 | Серце їх, мов від товщі потовстїло; моя роскіш в законї твому. |
| 71 | Благо менї, що був я впокорений, щоб уставів твоїх навчитись. |
| 72 | Луччий для мене закон уст твоїх, як тисячі золота і срібла. Йод. |
| 73 | Руки твої сотворили і приготовили мене; дай менї розум і навчусь заповідей твоїх. |
| 74 | Боящіся тебе побачать мене і звеселяться, що я вповав на слово твоє. |
| 75 | Знаю, Господи, що суди твої справедливі, і що по правдї ти покарав мене. |
| 76 | Милість твоя нехай буде обрадою для мене, по слову твому до слуги твого! |
| 77 | Змилосердися надо мною, то буду жити! Бо закон твій моя роскіш. |
| 78 | Допусти сором на бутних! Вони бо понижили мене безвинно; я промишляю про велїння твої. |
| 79 | Нехай обернуться до мене, хто сьвідчення твої знає. |
| 80 | Серце моє нехай буде без докору в уставах твоїх, щоб не осоромитись менї. Каф. |
| 81 | Душа моя тужить за спасеннєм твоїм, я вповаю на слово твоє. |
| 82 | Очі мої виглядають слова твого, я кажу: коли потїшиш мене? |
| 83 | Я бо став, мов шкурлат у димі; уставів твоїх я не забув. |
| 84 | Чи довгий ще вік слузї твому? Коли зробиш суд над гонителями моїми? |
| 85 | Бутні люде копали яму для мене, вони, що не ходять по закону твому. |
| 86 | Всї заповідї твої правда. Вони безвинно нападають на мене; допоможи менї! |
| 87 | Мало, що не знищили мене на землї; я ж не покинув заповідей твоїх. |
| 88 | Оживи мене по милостї твоїй, і буду хоронити сьвідченнє уст твоїх! Ламед. |
| 89 | На віки, Господи, слово твоє стоїть твердо на небесах. |
| 90 | З роду в рід правда твоя; ти утвердив землю, і вона стоїть твердо. |
| 91 | По твоїй волї стоїть все до днешного дня, всї бо речі тобі служять. |
| 92 | Як би не закон твій, моя роскіш, я в бідї моїй пропав би. |
| 93 | Нїколи не забуду приказів твоїх; ти бо ними оживив мене. |
| 94 | Я твій, спаси мене! Бо я сповняв повелїння твої. |
| 95 | Засїли на мене беззаконники, щоб погубити мене; я ж на сьвідчення твої зважаю. |
| 96 | У всякої звершеної речі бачив я конець; заповідь же твоя вельми далеко сягає. Мем. |
| 97 | Як же любий менї закон твій! Цїлий день думка моя про його. |
| 98 | Мудрійшим став я над ворогів моїх через заповідї твої, вони бо все зо мною. |
| 99 | Понад усїх учителїв моїх став я розумнїйшим, бо сьвідчення твої на думцї в мене. |
| 100 | Більше розуму в мене, як в старцїв, бо я хоронив прикази твої. |
| 101 | Від всякої лихої стежки спиняю стопи мої, щоб хоронити слово твоє. |
| 102 | Від присудів твоїх я не відхилявся, бо ти, Боже, вчив мене. |
| 103 | Як солодкі слова твої для уст моїх, вони понад мід губам моїм! |
| 104 | Заповідьми твоїми розумним став я, тому ненавиджу всяку стежку льживу. Нун. |
| 105 | Слово твоє сьвітильник перед ногами моїми, і сьвітло на стежцї моїй. |
| 106 | Я клявся хоронити присуди справедливостї твоєї, і встою в слові моїм. |
| 107 | Над міру я похилився, Господи, оживи мене по слову твому! |
| 108 | Прийми ласкаво, Господи, добровільну жертву уст моїх, і навчи мене присудїв твоїх. |
| 109 | Життє моє безустанно в небезпеці, та не забув я закону твого. |
| 110 | Заставили безбожні клїтку на мене, та я від приказів твоїх не відхилився. |
| 111 | Сьвідчення твої як спадьщину вічну взяв я, вони бо радість серця мого. |
| 112 | Я наклонив серце моє, повнити устави твої вічно аж до кінця. Самех. |
| 113 | В кого серце подвійне, ненавиджу, і закон твій люблю. |
| 114 | Ти єси мій притулок і щит мій; на слово твоє вповаю. |
| 115 | Ідїть геть від мене, ви беззаконні, а я хоронити му заповідї Бога мого. |
| 116 | Допоможи менї по слову твому, щоб жити менї, і не дай осоромитись в надїї моїй! |
| 117 | Підопри мене, і я спасуся, і буду все пильнувати устави твої. |
| 118 | Ти всїх відкинув, що від уставів твоїх відхилились, бо мантїйства їх льживі. |
| 119 | Як жужлї, так відгорнув ти всїх беззаконників землї, тому люблю я сьвідчення твої. |
| 120 | Від страху перед тобою жахається тїло моє, і судів твоїх я боюся. Аїн. |
| 121 | Творив я суд і справедливість; не віддай мене ворогам у руки! |
| 122 | Слузї твому будь порукою до доброго; не дай бутним пригнїчувати мене! |
| 123 | Очі мої нетерплячо визирають спасення твого, і слова справедливостї твоєї. |
| 124 | Яви ласку твою слузї твому, і навчи мене уставів твоїх. |
| 125 | Я твій слуга, дай менї зрозуміннє, і пізнаю сьвідчення твої. |
| 126 | Пора Господеві до дїла; вони закон твій зломили. |
| 127 | Тому люблю заповідї твої над золото і над щире золото. |
| 128 | Тому всї прикази твої вважаю зовсїм правими; ненавиджу кожну стежку льживу. Пе. |
| 129 | Дивні сьвідчення твої, тому хоронить їх душа моя. |
| 130 | Обявлене слово твоє просьвічує, дає зрозуміннє людям простодушним. |
| 131 | Устами отвертими лакнув я, бо заповідей твоїх бажав. |
| 132 | Повернися до мене і помилуй мене, як милуєш тих, що імя твоє люблять. |
| 133 | Утверди шаги мої в слові твоїм, і не дай неправотї запанувати надо мною! |
| 134 | Вибави мене з неволї людської, то буду сповняти велїння твої. |
| 135 | Засьвіти лицем твоїм над слугою твоїм, і навчи уставів твоїх! |
| 136 | Потоком плинуть сльози з очей моїх, бо люде не хоронять закону твого. Цаде. |
| 137 | Справедлив єси, Господи, і праві суди твої. |
| 138 | Ти заповідав сьвідчення твої в справедливостї і в повній вірностї. |
| 139 | Ревність моя сушить мене, напасники бо мої забули слова твої. |
| 140 | Слово твоє випробоване, і любе слузї твому. |
| 141 | Малий я і мізерний; та не забув приказів твоїх. |
| 142 | Справедливість твоя, вічна справедливість, і закон твій правда. |
| 143 | Скорбота і горе постигли мене; та заповідї твої роскіш моя. |
| 144 | Справедливість сьвідчень твоїх вічна; дай менї зрозуміннє, і жити му! Коф. |
| 145 | З цїлого серця кликав я; вислухай мене, Господи! Устави твої хоронити му. |
| 146 | До тебе кликав я; спаси мене і сьвідчення твої сповняти му. |
| 147 | Перед досьвітом вставши, благав я; вповав на слово твоє. |
| 148 | Очі мої випереджували сторожу нічню, щоб над словом твоїм промишляти. |
| 149 | Почуй голос мій по милостї твоїй; Господи, по суду твому оживи мене. |
| 150 | Приближились ті, що задумали лихо; від закону твого вони далеко стали. |
| 151 | Близько єси, Господи, і всї заповідї твої правда. |
| 152 | Від давна знаю із сьвідчень твоїх, що ти утвердив їх на віки. Реш. |
| 153 | Споглянь на горе моє і вибави мене! Я бо не забув закону твого. |
| 154 | Заступи справу мою і визволи мене! Оживи мене по слову твому! |
| 155 | Далеко від беззаконних спасеннє, вони бо не дбають про устави твої. |
| 156 | Велика милість твоя, Господи; оживи мене по правосуддю твому. |
| 157 | Багацько в мене напасників і гнобителїв моїх; від сьвідчень твоїх я не відхилився. |
| 158 | Бачив я невірних, і вони були огидою для мене, бо не хоронили слова твого. |
| 159 | Дивись, як я люблю велїння твої; по милостї твоїй, Господи, оживи мене! |
| 160 | Основа слова твого правда, і всякий присуд справедливостї твоєї вічній. Шін. |
| 161 | Безвинного гонили мене дуки; та слова твого боїться серце моє. |
| 162 | Радїю словом твоїм, як той, хто здобич велику находить. |
| 163 | Брехню ненавиджу й гидую нею; закон твій люблю я. |
| 164 | Сїм раз у день хвалю тебе за присуди справедливостї твоєї. |
| 165 | Великим спокоєм радуються ті, що люблять закон твій і нема для них спотикання. |
| 166 | Я вповав на спасеннє твоє, Господи, і сповняв заповідї твої. |
| 167 | Душа моя хоронила сьвідчення твої, і вони менї вельми любі. |
| 168 | Твої велїння і сьвідчення сповняв я, всї бо дороги мої перед тобою. Тав. |
| 169 | Моє благаннє нехай прийде близько до тебе, Господи! Дай менї зрозуміннє, по слову твому. |
| 170 | Моє моленнє нехай дійде до тебе! Вирятуй мене, по слову твому. |
| 171 | Уста мої віддадуть хвалу тобі, коли навчиш мене уставів твоїх. |
| 172 | Язик мій грімко промовить слово твоє, всї бо заповідї твої справедливість. |
| 173 | Простягни руку твою на поміч менї! Твої бо велїння вибрав я. |
| 174 | Тужив я за спасеннєм твоїм, Господи, і закон твій роскіш моя. |
| 175 | Дай жити душі моїй, і буде тебе хвалити, і присуди твої нехай поможуть менї! |
| 176 | Блукаю, мов вівця заблудивша; шукай слугу твого! Я бо не забув заповідей твоїх. |
