| 1 | Посходня пісня. С погадай, Господи, Давида і всї скорби його. |
| 2 | Як він клявся Господеві, робив обітницю могучому Богу Якова: |
| 3 | "Не ввійду до шатра дому мого, не ляжу на постелї відпочити; |
| 4 | Не дам спати очам моїм, нї дрімати повікам моїм, |
| 5 | Поки не знайду для Господа оселї, дому для Бога Якова!" |
| 6 | Ось ми чували про неї в Ефратї, знайшли її на полях Яарських*. |
| 7 | Ходїмо, ввійдемо до дому його, поклонимось у підніжя ніг його! |
| 8 | Встань, Господи, поступи на місце спокою твого, ти і скеня сили твоєї. |
| 9 | Сьвященники твої нехай правдою зодягнуться, а угодники твої нехай торжествують! |
| 10 | Задля Давида, слуги твого, не відсилай від себе лице помазанця твого! |
| 11 | Клявся Господь Давидові правдою, не відступить він від неї: З плоду тїла твого посаджу на твоїм престолї. |
| 12 | Коли сини твої хоронити муть заповіт мій і велїння мої, котрих навчу їх, то й сини їх по всї часи седїти муть на твоїм престолї. |
| 13 | Бо Господь вибрав собі Сиона, бажав його собі за оселю. |
| 14 | Ось місце мого вічного спокою; ту оселюся, бажав бо я того. |
| 15 | Буду щедро благословити їду його, вбогих його хлїбом до сита нагодую. |
| 16 | Сьвященників спасеннєм зодягну, і побожні люде його радуватись будуть. |
| 17 | На тому місцї дам рости рогові Давида; я приготовив сьвітильника для помазанця мого. |
| 18 | Ворогів його соромом покрию, а на йому сияти ме корона його. |
