| 1 | Н ад ріками Вавилона, там сидїли ми і плакали, як Сиона спогадали. |
| 2 | На вербах її повішали ми псалтирі наші. |
| 3 | Там бо захотїли від нас слова піснї і радостї ті, що в неволю нас забрали, знущались над нами: "Нуте, засьпівайте нам пісень Сионських!" |
| 4 | Як же нам пісень Господнїх на чужій землї сьпівати? |
| 5 | Коли забуду тебе, Ерусалими, нехай праву руку мою віднїме в мене! |
| 6 | Нехай язик мій прилипне до гортанї моєї, коли не згадаю тебе, як не поставлю Єрусалима над усї радощі мої! |
| 7 | Не забудь, Господи, день Єрусалима синам Едомським, що кричали: Руйнуйте, до нащадку його руйнуйте! |
| 8 | О дочко Вавилона, ти окаянна! Щасливий, хто відплатить тобі все, що ти заподїяла нам. |
| 9 | Щасливий, хто, вхопивши дїточок твоїх, розібє їх о камінь! |
