| 1 | Проводиреві хора; псальма Давидова. Г осподи! Ти розглянув мене, і пізнав. |
| 2 | Ти знаєш, коли я сяду, і коли встану; ти з далека розумієш думки мої. |
| 3 | Ти бачиш стежку мою і місце відпочинку, і всї дороги мої знаєш. |
| 4 | Бо ще нема слова на язику в мене, а вже ти Господи, добре все знаєш. |
| 5 | З заду і з переду обступив мене! і руку свою положив на мене. |
| 6 | Розуміннє, надто - дивне, надто високе для мене, не здолїю збагнути його. |
| 7 | Куди йти менї перед духом твоїм, куди втекти менї від лиця твого? |
| 8 | Зійшов би я на небо, - ти там єси; спочив би я під землею, і там ти єси. |
| 9 | Взяв би я крила в зорі ранньої, та й на самому краю моря осївся, |
| 10 | І туди б рука твоя провела мене, і правиця твоя попала. |
| 11 | І сказав би я: Тьма таки покриє мене, то й в ночі стане сьвітло кругом мене. |
| 12 | І тьма не затьмить перед тобою, і ніч яснїє як день; тьма - одно що сьвітло. |
| 13 | Ти сотворив внутро моє; ти зложив мене в утробі матері моєї. |
| 14 | Прославляю тебе за те, що дав снагу менї предивну. Дїла твої чудесні, душа моя добре се знає. |
| 15 | Не були втаєні костї мої перед тобою, коли в тайнї постав я, як тая грудка в долїшнїх місцях землї штучно зложена. |
| 16 | Очі твої бачили зародок мій, і в книзї твоїй все було записано; минали днї, як костї творились, від часу того, як ще нї одної не було. |
| 17 | Як любі для мене думки твої, Боже! Як велика безлїч їх! |
| 18 | Полїчив би, та більше їх, як піску. Пробуджаюсь, і я ще з тобою. |
| 19 | О коли б ти, Боже, погубив беззаконника! І ви, людожери, відступіться геть від мене!.. |
| 20 | Та ворогів твоїх, що згадують тебе для беззаконня, що за марним ганяють. |
| 21 | Чи не мати менї ненавистї проти тих, що тебе ненавидять, і не гидитись тими, що проти тебе встали? |
| 22 | Повною ненавистю ненавиджу їх; вони вороги в мене. |
| 23 | Розглянь мене, Боже, і пізнай серце моє! Випробуй мене, і пізнай думки мої! |
| 24 | І подивись, чи йду я дорогою труду, і веди мене дорогою вічною. |
