| 1 | Ч ого ворушаться народи, і люде промишляють про нїкчемне? |
| 2 | Піднімаються царі землї, і князї радять раду проти Господа й проти Помазанця його: |
| 3 | Розорвім пута і скиньмо з себе посторонки їх! |
| 4 | Господь, що сидить на небесах, сьміється, і ругається над ними. |
| 5 | Тодї промовить до них у гнїві своїм і яростю своєю перелякає їх. |
| 6 | Се ж я помазав царя мого над Сионом, сьвятою горою моєю, |
| 7 | Ізвіщу проповідь, що сказав Господь до мене: Ти син мій, нинї зродив я тебе. |
| 8 | Проси в мене, й дам тобі народи в наслїддє, а кінцї сьвіта у владїннє. |
| 9 | Жезлом зелїзним розібєш їх, як череповину потрощиш їх. |
| 10 | Зрозумійте ж се, царі, й одумайтесь, усї суддї землї. |
| 11 | Служіть Господеві зо страхом, і радуйтеся з дрожаннєм. |
| 12 | Прославляйте Сина, щоб не прогнївився, а вам щоб не погибнути на дорозї вашій, бо скоро загориться гнїв його. Блаженні всї, що надїються на його. |
