| 1 | Проводиреві хора: Після "Досьвітна ланя"; псальма Давидова. Б оже мій, Боже! Чому опустив єси мене - став оддалеки від ратунку мого, від слів мого стогнання. |
| 2 | Боже мій! Кличу в день, а ти не озвешся, і вночі, та й нема менї впокою. |
| 3 | Ти ж сьвятий живеш, прославлений від Ізраїля. |
| 4 | На тебе вповали батьки наші; вони вповали, і ти заступив їх. |
| 5 | До тебе кликали вони, і спаслися; на тебе вповали, і не посоромлено їх. |
| 6 | Але ж я червяк, не чоловік, людям посьміховиско і народові погорда. |
| 7 | Всї, що дивляться на мене, кепкують; щирять зуби, покивуючи головами. |
| 8 | Він вповає на Господа! Нехай же спасе його та визволить, коли він вподобав його. |
| 9 | Ти бо визволив мене з лона матері, і при грудях матері моєї дав менї спочивати. |
| 10 | Для тебе я призначений, як тілько вродився; від матернього лона почавши, ти єси Бог мій. |
| 11 | Не відступай далеко від мене! Бо нещастє близько, а нема заступника в мене. |
| 12 | Обгорнула мене дика гущавина; бугаї Базанські обступили мене. |
| 13 | Роззявили ротища свої, як лев рикаючий, що здобич шматує. |
| 14 | І став я, як вода розлита, всї сустави мої розвязались; серце моє, як той віск, у внутрі моїм розтопилось. |
| 15 | Сила моя висохла, мов череповина, і язик мій присох до піднебіння; ти кинув мене між порохи смертні. |
| 16 | Бо собаки обсїли мене, голота злюків облягла мене; перекопали руки і ноги мої; |
| 17 | Всї ребра мої міг би я полїчити; вони дивляться на мене, і не надивляться; |
| 18 | Вони розпаювали між себе одїж мою, і на кожну одежину кидали жереб. |
| 19 | Але ти, Господи, зостанься не далеко! моя сило, прийди менї в поміч! |
| 20 | Сохрани від меча душу мою вбогу, від лаб собачих; |
| 21 | Спаси мене із пельки львиної! Так, ти вислухав мене, почувши буйволові роги. |
| 22 | Звіщати му імя твоє братам моїм; хвалити му тебе серед громади. |
| 23 | Ви, що боїтесь Господа, вихваляйте його; всї роди Якова, прославляйте його, і майте страх перед ним, всї поколїння Ізраїлеві! |
| 24 | Він бо не мерзиться і не гордує бідним у злиднях, і не одвертає лиця свого від него; і молитву його він вислухає. |
| 25 | Від тебе хвала моя у великому зборі; обітницї мої сповню перед тими, що бояться його. |
| 26 | Покірні їстимуть і наситяться; хвалити муть Господа ті, що його шукають, серце ваше жити ме по віки. |
| 27 | Схаменуться і навернуться до Господа всї кінцї землї; і перед тобою поклоняться всї поколїння народів. |
| 28 | Бо Господнє є царство, і він царює над народами. |
| 29 | Живляться і падають ниць всї тучні землї; перед ним поклоняться всї, що в порох повертаються, і хто не вдержить душі своєї живою. |
| 30 | Одно насїннє буде служити йому; буде залїчене Господеві, як рід. |
| 31 | Вони прийдуть і звістять людям, що народяться, правоту його, що так устроїв. |
