| 1 | Давидова. С уди, Господи, тих, що зобіжають мене, побори тих, що йдуть боєм на мене. |
| 2 | Возьми щит і зброю, і стань до помочі менї! |
| 3 | Вийми меча, і загороди дорогу перед напастником моїм; скажи душі моїй: я твоє спасеннє! |
| 4 | Нехай осоромляться ті, що наважили на життє моє; нехай відступлять назад ті, що задумали зло проти мене! |
| 5 | Нехай вони будуть, як полова перед вітром, і ангел Господнїй нехай прожене їх. |
| 6 | Дорога їх нехай буде темна й ховзка, і ангел Господнїй нехай на здогін наступає на них. |
| 7 | Без причини бо заставили тайно сїти свої на мене, без вини викопали яму для душі моєї. |
| 8 | Нехай погибель спогонить його, щоб і не стямивсь, коли, - і сїтка його, котру заставив тайно, нехай зловить його; нехай він впаде до неї на погибель. |
| 9 | А душа моя зрадується в Господї, і звеселиться від його спасення! |
| 10 | Всї костї мої скажуть: Господи! Хто рівня тобі? Тобі, що вирятував бідного від того, хто сильнїйший як він; мізерного і бідолашного від грабителя його! |
| 11 | Встають несправедливі сьвідки, допитують в мене, про що я не знаю. |
| 12 | Добро віддячують менї злом; осиротїла душа моя. |
| 13 | А я, коли вони нездужали, надягав волосїнну плахту, смиряв постом душу і молитва моя верталась до грудї моєї; |
| 14 | Як для друга або брата, так я побивався; як за матїрю падкуючи, так я в журбі хилився. |
| 15 | Коли ж я кульгаю, вони втїшаються, зібравшись; злоріки зібрались проти мене, і я не знав про них; вони озьвірились на мене, і нема їм впину. |
| 16 | Вкупі з мерзенними брехунами скреготали вони зубами. |
| 17 | Господи, як довго будеш придивлятись? Верни душу мою з спустошення їх, від левчуків одинокую мою! |
| 18 | Буду прославляти тебе перед великим збором, величати проміж громадним людом. |
| 19 | Не допусти, щоб втїшались надо мною ті, що ворогують на мене без причини, щоб прижмурювали очі ті, що ненавидять мене безвинно. |
| 20 | Бо не про супокій говорять вони; і проти тихих в країнї зрада в них на думцї. |
| 21 | І проти мене роззявили вони пельки свої, покликуючи: Ого! Ого! видїли очі наші! |
| 22 | Ти бачив, Господи, не мовчи! Господи, будь недалеко від мене! |
| 23 | Встань, і спогадай правду мою, Господи, Боже мій! Явись на правуваннє моє! |
| 24 | Признай менї правду по справедливостї твоїй, Господи, Боже мій! Не дай їм втїшатись надо мною. |
| 25 | Нехай не скажуть в серцї своїм: От, того й ми бажали! Не дай їм сказати: ми його заїли! |
| 26 | Нехай повстидаються і осоромляться всї, хто втїшається з мого нещастя! Нехай окриються ганьбою і соромом ті, що вихваляються проти мене. |
| 27 | Нехай радуються і веселяться ті, що любуються правдою моєю, і най завсїди кажуть: Великий Господь, що любується спокоєм слуги свого. |
| 28 | І язик мій звіщати ме про справедливість твою, про хвалу твою цїлий день. |
