| 1 | Проводиреві хора: На Шошанїм. Давидова. С паси мене, Боже, бо повідь займає душу мою! |
| 2 | Загруз я в глибокому болотї і нема в йому дна; попав на глибину, і бистрінь заливає мене. |
| 3 | Я знемігся від поклику, гортань моя висохла; втомились очі мої, визираючи Бога мого. |
| 4 | Більше ненавидящих мене безвинно, як волосся на голові в мене; потужні мої губителї, що без причини ворогують на мене; чого я не загарбав, те мусїв я дати. |
| 5 | Ти, Боже знаєш мій нерозум, і провини мої не закриті перед тобою. |
| 6 | Не дай же через мене осоромитись тим, що вповають на тебе, Господи, Боже сил небесних! Не дай осоромитись через мене тим, що шукають тебе, Боже Ізраїля! |
| 7 | Бо за тебе терплю зневагу, і сором покрив лице моє! |
| 8 | Чужим став я братам моїм, і чужинцем синам матері моєї. |
| 9 | Бо ревність для дому твого ізсушила мене, і зневага тих, що тебе зневажають, впала на мене. |
| 10 | Коли я плакав і душа віддалась посту, то й те було менї в наругу. |
| 11 | Надїв я волосїнницю, і стався їм приповідкою. |
| 12 | Сидячі у воротах мають помовку про мене; складають піснї на підпитку. |
| 13 | Я ж, Господи, - молитва моя до тебе, в час благоволення твого. Боже, по великостї милосердя твого вислухай мене, по правдї спасення твого! |
| 14 | Витягни мене з болота, не дай менї потонути! Дай менї вирятуватись від ненавидників моїх, і з глибинї вод. |
| 15 | Бистрінь водяна нехай не затопить мене, і глибінь не проковтне мене, й яма роззявлена нехай не затулить челюстей своїх. |
| 16 | Вислухай мене, Господи, велика бо твоя милість; поглянь на мене по великостї милосердя твого. |
| 17 | І не одвертай лиця твого від слуги твого, я бо в тїснотї; вислухай мене скоро! |
| 18 | Приближися до душі моєї, вирятуй її; спаси її задля ворогів моїх! |
| 19 | Ти знаєш мою наругу, і зневагу мою, і сором мій; всї гнобителї мої перед тобою. |
| 20 | Від наруги серце мов розбилось, я став вельми нужденний; ждав я милосердя, не дождався, і потїшителїв, та не знайшов нїкого. |
| 21 | До страви моєї вкинули вони жовч, а прагнущого оцтом мене напували. |
| 22 | Стіл їх нехай буде сїттю перед ними, і що на благо людям, нехай на петлю їм обернеться. |
| 23 | Нехай в очах їм почорнїє, щоб не бачили сьвіта, і литки їх нехай їм завсїди трясуться. |
| 24 | Висип на них ярость твою, і поломя гнїву твого нехай обгорне їх! |
| 25 | Спустошеннє нехай спаде на оселю їх; в наметах їх щоб не осталось нї одного живого! |
| 26 | Вони бо знущаються над тим, кого ти покарав, втїшаються болями ранених твоїх. |
| 27 | Полїчи їм неправду їх до неправди, і не дай їм увійти в правду твою. |
| 28 | Нехай вичеркнуться з книги живих, і не будуть записані вкупі з праведними! |
| 29 | Я ж бідний і горе менї; спасеннє твоє, Боже, нехай вислобонить мене! |
| 30 | Буду прославляти імя Боже піснями, величати його хвалою. |
| 31 | Буде се любійше Господеві над бики, над теля рогате з росколеними ратицями. |
| 32 | Побачать впокорені, вони звеселяться; ви, що шукаєте Бога, нехай оживе серце ваше! |
| 33 | Господь бо слухає бідних, і не одвертаєсь від попавших в неволю. |
| 34 | Да восхвалять його небеса і земля, моря і все, що там живе-кишить. |
| 35 | Бог бо спасе Сиона, і збудує городи Юдейські; і мати муть там оселю і займаньщину. |
| 36 | І потомство слуг його мати ме наслїддє; і хто любить імя його, жити ме там. |
