| 1 | Псальма Асафова. Щ о за благий Бог для Ізраїля, для чистих серцем! |
| 2 | А я - мало що ноги мої не зійшли з дороги; мало що не поховзлись стопи мої. |
| 3 | Бо я завидував бутним людям, бачивши щасливу долю беззаконних. |
| 4 | . Вони бо не знають горя до самої смертї, і тїло їх добре згодоване. |
| 5 | Не зазнають нужди людської, і не бідують, як люде. |
| 6 | Тому бута - намисто їх, а насильства - одежа їх. |
| 7 | Од жиру викотило їм очі, серце їх переповнене забагами. |
| 8 | Кепкують і злобно говорять про тїсноту; з висока вони гордують. |
| 9 | Підносять уста свої до неба, а язиком проходять землю. |
| 10 | Тому збігаються сюди люде його, і дають їм води достатком. |
| 11 | А вони кажуть: Чи знає Бог? Чи є знаттє у Всевишнього? |
| 12 | Ось там беззаконники, а нема в них журби нїякої; здобувають собі багацтва. |
| 13 | Даремне дбав я про чистоту серця, вмивав руки мої в невинностї, |
| 14 | Що дня приймаючи гірку муку, і що ранку мою кару. |
| 15 | Коли б я сказав: буду ж і я так говорити, то я б спроневірився родові синів твоїх. |
| 16 | І став я думати-гадати, щоб ті речі збагнути; трудна була се для мене праця. |
| 17 | Аж увійшов я в сьвятиню Божу, і там зрозумів я долю їх. |
| 18 | На ховзьких місцях ставиш їх, провалюєш їх в погибіль. |
| 19 | Як притьмом знищені вони! Конець їм; пропали вони від страшного лютування. |
| 20 | Як сновида пробудившийся, так ти, Господи, вставши, будеш зневажати образ їх. |
| 21 | Як серце моє кипіло, і в серединї пекло мене, |
| 22 | То стуманїв я і не знав нїчого; став я скотом перед тобою. |
| 23 | Та при тобі я зостався: ти взяв мене за праву руку. |
| 24 | Радою твоєю будеш мене вести, і приймеш мене в славу. |
| 25 | Кого маю в небі? І крім тебе нема для мене втїхи на землї. |
| 26 | Як зотлїє тїло моє і серце моє, то скеля серця мого й доля моя - Бог по віки. |
| 27 | Бо ось, погибнуть всї, що віддалились від тебе; ти нищиш усїх, що, спроневірившись, відхиляються від тебе. |
| 28 | Менї ж благо приблизитись до Бога; я покладаю надїю на Господа Бога, щоб проповідувати всї дїла твої. |
