| 1 | Проводиреві хора: під Едутун; псальма Асафова. Г олос мій до Бога, я буду взивати; мій голос до Бога, і він вислухає мене. |
| 2 | В день тїсноти моєї шукав я Господа; простирав в ночі руки мої без устанку; душа моя марно шукала одради. |
| 3 | Спогадав я Господа, і застогнав: став я думати, і знемігся духом. |
| 4 | Ти держав повійки очей моїх; я стревожився і відняло менї мову. |
| 5 | Спогадав я днї давні, лїта віків минувших. |
| 6 | Згадав в ночі піснї мої; думав-гадав я в серцї моїм, і дух мій допитувався: |
| 7 | Чи по віки відкине Господь, і не явить більше ласки своєї? |
| 8 | Хиба на завсїди конець добротї його? Скіньчились слова з роду в рід? |
| 9 | Чи забув Бог милосердуватись? Хиба він зачинив в гнїві милосердє своє? |
| 10 | Тодї сказав я: Нездужаю. Згадаю про лїта правицї Всевишнього, |
| 11 | Про дїла Господа; про чудеса днедавні згадаю; |
| 12 | Буду думати-гадати про всї дїла твої, розмишляти о дїяннях твоїх. |
| 13 | Боже! Дорога твоя у сьвятинї; хто такий Бог великий, як ти, Боже? |
| 14 | Ти Бог той, що чудеса творить, ти явив між народами силу твою. |
| 15 | Ізбавив народ твій рамям твоїм, синів Якова й Йосифа. |
| 16 | Тебе побачили води, Боже, води побачили тебе і - злякались; безоднї здрігнулись. |
| 17 | Линуло з хмар водою; од тучі роздався голос, і стріли твої миготїли. |
| 18 | З вихром розносився голос грому твого, блискавки осьвічували круг земний; земля задрожала і задуднїла. |
| 19 | Через море веде дорога твоя й стежки твої, через великі води, і тропи твої невідомі. |
| 20 | Ти провадив народ твій як стадо, рукою Мойсея і Аарона. |
