1 | Наука Асафа. С лухай, народе мій, науки моєї! Прихилїть ухо ваше до слів уст моїх! |
2 | Вітворю уста до приповістї, роскажу загадки з перед віків давних; |
3 | Про котрих ми чули і знаємо, і що їх розсказували нам батьки наші. |
4 | Не втаїмо перед синами їх, будучим родам, звіщаючи хвалу Господа, і його потугу, і чудеса, котрі він сотворив. |
5 | Він бо поставив сьвідченнє своє в Якові, і положив закон в Ізраїлї, заповідаючи батькам нашим, щоб синам своїм переказали. |
6 | Щоб знав їх рід будучий, сини, що народитись мають, щоб і вони встали і синам своїм росказали, |
7 | Щоб на Бога вповали, і про дїла Божі не забували, і заповідї його сповняли, |
8 | І не були, як батьки їх, рід непокірний і ворохобливий, рід, що не статкував серцем, котрого дух не був вірний Богу. |
9 | Сини Ефремові, оружні сагайдачні, кинулись назад в день бою. |
10 | Не сповнили завіту Божого, і не схотїли ходити в законї його. |
11 | Забули дїла його і чудеса його, котрі явив їм. |
12 | Він сотворив чудеса перед батьками їх, в землї Египецькій, на полї Зоан. |
13 | Він роздїлив море, і дав їм перейти, звелївши водам загатою, як ті вали, стояти. |
14 | І провадив їх в день під хмарою, і цїлу ніч при сьвітлї огня. |
15 | Пробивав скелю в пустинї, і щедро, як з глибинї, напував їх. |
16 | Велїв потокам із скелї плисти, і водї річками збігати. |
17 | Вони ж не покидали проти його грішити, і Всевишнього в пустинї гнївити. |
18 | І скушали Бога в серцях своїх, просячи поживи для похотї своєї. |
19 | І говорили вони проти Бога, кажучи: Чи може Бог приготовити стіл у пустинї? |
20 | Бач, скелю пробив він, і бризнула вода, і заклекотїли потоки; чи зможе він дати хлїба? Або чи дасть мяса народові свому? |
21 | Тим то, як почув Господь, розгнївився і поломя запалало проти синів Якова, і гнїв піднявся проти Ізраїля. |
22 | Бо не вірили вони Богові, і не вповали на спасеннє його. |
23 | А все ж таки повелїв він в горі хмарам, і відчинив двері небесні, |
24 | І велївши, щоб падала манна на поживу їм, дав їм хлїба небесного. |
25 | Хлїбом сильних живився чоловік, страви післав їм подостатком. |
26 | Післав від сходу вітра з неба, і силою своєю пригнав вітра з полудня. |
27 | І велїв, щоб падало мясо між них, як порошня, і птаство піряте, як пісок морський, |
28 | І велїв падати серед табору їх, кругом домівок їх. |
29 | І їли до сита дуже, і доставив їм, чого забаглося. |
30 | Та ще не одвернулись від забаганок своїх, ще була страва їх в губах їх, |
31 | Як піднявся гнїв Бога на них, і став він губити зміж сильних їх, і повалив вибраних Ізраїлевих. |
32 | Та ще й тодї вони грішити не переставали, і в чудеса його не вірували. |
33 | І дав їм коротати днї свої в марнотї, і лїта свої в страху. |
34 | Коли вбивав їх, то шукали його і навертались, і благали Бога пильно. |
35 | І спогадали вони, що Бог скеля їх, і Бог всевишнїй - спаситель їх. |
36 | І притворялись перед ним устами своїми, і брехали язиком своїм. |
37 | Серце бо їх не статкувало перед ним, завіту його вірно вони не сповняли. |
38 | Але він змилосердився, він простив неправоту, і не запропастив їх; і часто одвертав гнїв свій, не дав попусту яростї своїй. |
39 | І спогадав, що вони тїло, вітер, що проходить, і не вертає. |
40 | Скілько то разів сердили вони його в пустинї, приводили в степах до смутку. |
41 | І знов, скушаючи Бога, завдали жалю сьвятому Ізраїля. |
42 | Не спогадали вони руки його, дня того, як вислобонив їх від гнобителя. |
43 | Як явив знаки свої в Египтї і чудеса свої на полях Зоан: |
44 | Він перемінив у кров ріки їх, так що не змогли пити води текучої. |
45 | Допустив на них собачі мухи, щоб кусали їх, і жаби, щоб губили їх. |
46 | Плоди їх віддав гусеницям, і працю їх саранї. |
47 | Виногради їх побив градом, а садовину-морву ожеледдю. |
48 | І віддав скотину їх градові, а отарі їх блискавкам. |
49 | Післав на них жар гнїву свого, лютість і ярість і горе, юрбу ангелів нещастя. |
50 | Дав попуст гнїву свому, не зберіг душі їх від смертї, і життя їх віддав чумі. |
51 | І побив всїх первороднїв в Египтї, первенцїв сили у Хамових шатрах. |
52 | І велїв народові свому, як вівцї, пускатись в дорогу, і вів їх, як стадо, в пустинї. |
53 | І провадив їх безпечно, нїчого було їм боятись; а ворогів їх море покрило. |
54 | І привів їх до гряницї сьвятинї своєї, до гори тої, котру здобула правиця його. |
55 | І порозганяв народи перед ними, жеребом розпаював наслїддє, і поселив у шатрах їх поколїння Ізраїлеві. |
56 | Але вони скушали і сердили Бога всевишнього, і сьвідчень його не додержували. |
57 | Відступили і спроневірились, як батьки їх, вивернулись, як лук зрадливий. |
58 | Розсердили його горбищами своїми, образами своїми вразили його. |
59 | Бог почув і розлютився, і зовсїм відкинув Ізраїля. |
60 | І покинув домівку Силомську, намет, що між людьми поставив його. |
61 | І віддав в неволю силу свою, і славу свою в руки напасників. |
62 | І віддав під меча нарід свій, і розлютився на наслїддє своє. |
63 | Огонь пожер молодцїв їх, а дївчатам їх не сьпівали весїльних; |
64 | Сьвященники їх полягли під мечем, а вдовицям їх нїколи було заплакати. |
65 | Тодї пробудився Господь, мов би спячий, як лицарь, що вином покріпившись, гукає. |
66 | І побив ворогів своїх на стрімголов, завдав їм вічний сором. |
67 | І погордував шатром Йосифа, і не вибрав поколїння Ефремового; |
68 | Тілько вибрав Юдин рід, гору Сион, що полюбив її. |
69 | І збудував він сьвятиню, як гора високу, як земля, що на віки утвердив її. |
70 | І вибрав Давида, слугу свого, і взяв його від отар овечих; |
71 | Із за кормлящих овець покликав його, пасти Якова, свій народ, і Ізраїля, наслїддє своє. |
72 | І він пас їх в чистотї серця свого, і розумними руками провадив їх. |