| 1 | Пісня, псальма, для синів Корея; проводиреві хора, під Махалят Леанот; на науку; від Емана Езрагітського. Г осподи, Боже мій спасителю! В день і в ночі благаю тебе. |
| 2 | Нехай дійде до тебе молитва моя! Приклони ухо твоє до мого благання! |
| 3 | Бо душа моя сита від муки, і життє моє близько коло пропастї підземної. |
| 4 | Залїчено мене до тих, що йти мають в домовину; я став як чоловік, що сили не має; |
| 5 | Моє місце між мерцями, я наче ті вбиті, що лежать в домовинї, про котрих ти не згадуєш більше, і котрі далеко від руки твоєї. |
| 6 | Ти кинув мене в глибоку яму, в тьму, в безодню. |
| 7 | Гнїв твій лежить тягарем на менї, всїма филями твоїми ти звалив мене. |
| 8 | Ти віддалив знакомих моїх від мене, зробив мене огидою для них; я в неволї і не можу вийти з неї. |
| 9 | Очі мої знемоглись від горя; до тебе, Господи, кликав я що дня, до тебе простирав руки мої. |
| 10 | Хиба на мерцях сотвориш чудо? Хиба померші встануть і прославлять тебе? |
| 11 | Хиба звіщати муть милість твою в могилї, в місцї зотлїння вірність твою? |
| 12 | Хиба пізнають в темряві чудеса твої і справедливість твою в землї забуття? |
| 13 | Я ж, Господи, благаю тебе, і вранцї зустрічає тебе молитва моя. |
| 14 | Чого, Господи, покидаєш душу мою, одвертаєш лице твоє від мене? |
| 15 | Почавши з малку, горюю я й занепадаю; переносючи страшні допусти твої, вже здеревенїв я. |
| 16 | Поломя гнїву твого пронеслось надо мною, страшні допусти твої знищили мене. |
| 17 | Обгортали мене, як води, цїлий день, всї вони обступили мене. |
| 18 | Віддалив єси від мене друга й товариша; моїх знакомих. - Темрява. |
