| 1 | Молитва Мойсея, чоловіка Божого. Г осподи, ти був пристанню нашою з роду в рід. |
| 2 | Перше, чим гори постали, і ти сотворив землю і весь сьвіт, од віку до віку ти єси, Боже. |
| 3 | Ти вертаєш людей у зотлїннє і кажеш: Вернїтесь, дїти людські! |
| 4 | Бо тисяча лїт перед очима твоїми, мов день вчорашнїй, що минув, і як одна сторожа в ночі. |
| 5 | Змітаєш їх геть; вони - як сон вранцї, як трава, що прозябає. |
| 6 | Вранцї цвите і зеленїє, у вечір вяне і сохне. |
| 7 | Ми бо нидїємо від гнїву твого, від яростї твоєї ми тревожимось. |
| 8 | Ти поставив перед собою несправедливостї наші, тайни наші перед сьвітлом лиця твого. |
| 9 | Всї бо днї наші никнуть од яростї твоєї, лїта наші минають, як одна думка. |
| 10 | Днїв віку нашого на всього сїмдесять лїт, а як при силї, вісїмдесять лїт, а слава їх - то труди і біда; час бо скоро минає, і ми зникаєм. |
| 11 | Хто знає силу гнїву твого, і ярість твою по мірі страху твого? |
| 12 | Навчи нас, як днї наші лїчити, щоб придбати розумне серце! |
| 13 | Зглянься, Господи! Доки? І змилосердися над слугами твоїми! |
| 14 | Насити нас вранцї милостю твоєю, і будем радуватись і веселитись по всї днї наші! |
| 15 | Звесели нас по мірі днїв, в котрих понижив нас, по мірі лїт, в котрих ми горя зазнали. |
| 16 | Яви дїла твої слугам твоїм, а величиє твоє над синами їх! |
| 17 | І благоволеннє Господа Бога нашого нехай буде над нами! І дїло рук наших утверди для нас. Боже утверди дїло рук наших! |
