| 1 | Засьпівав тодї Мойсей й синове Ізрайлеві пісню Господеві, і сьпівали сими словами: Ой сьпіваймо ж Господеві, славно бо прославивсь, і коня і їздеця він поввергав у море. |
| 2 | Господь, сила моя й велич, був моїм рятунком. Він мій Бог, і я споруджу дом йому преславний. Вознесу його, прославлю Бог-отця благого. |
| 3 | Господь - муж боїв страшенний, на імя Господь він. |
| 4 | Колесницї в Фараона і полки-потуги Божа сила потопила, поввергала в море, і вибране отаманнє потонуло в морі; лицярі над лицарями згинули в Червонім, |
| 5 | Глибиня їх повкривала по всї вічні роки; мов каміннє потонули у морю глибокім. |
| 6 | Господе! твоя правиця вславилась в потузї; Господе! твоя десниця ворога згубила. |
| 7 | Величчю твоєю, Боже, стер єси противних, послав гнїв твій, і огнем він мов стебло пожер їх. |
| 8 | Духом яростї твоєї води роздїлив ти, і загусли муром филї, встали серед моря. |
| 9 | Рече ворог: Пожену їх, уженусь, настигну; попаюю здобич, буде міч мій царювати. |
| 10 | Но дмухнув єси вітрами, море їх укрило, мов те оливо втонули в морі, у безоднї. |
| 11 | Хто тобі подобен в бозїх, Господе, хто рівен, славен сьвятостю твоєю, страшен чудесами! |
| 12 | Простягнув єси правицю, - їх земля пожерла. |
| 13 | Вивів правдою твоєю люде сї з неволї, і провів потужно в землю, в займище спасенне. |
| 14 | Чути муть про се народи, острах їх обійме, печаль серце Филистимське туга гризти буде. |
| 15 | Стуманїють і Єдомцї, глави Моавійські, і тремтїти муть потужні дуки Канаанські. |
| 16 | Ой нехай же страх і трепет злющих постигає, величчю руки твоєї в камінь обертає! Докіль, Господе, перейдуть вірні щирі люде, що з усїх людей собі ти вибрав у наслїддє. |
| 17 | Уведеш їх і насадиш на горі наслїднїй, там, о Господе, насадиш, де пречистї руцї уготовили сьвятиню про всї вічні роки. |
| 18 | Ой царюй же, Боже правий, правдою во віки! |
| 19 | Бо ввійшов кінь Фараонів, колесницї його й комонник його в море, і вернув Господь на їх воду, а синове Ізрайлеві пройшли по сусї, серед вод. |
| 20 | І взяла Мирияма, натхнена сестра Аронова, бубен у руку свою, і повиходило все жіноцтво за нею з бубнами й таньцями. |
| 21 | Відказувала Мирияма їм: Ой сьпіваймо Господеві, славно бо прославивсь, і коня і їздеця він повкидав у море! |
| 22 | І повелїв Мойсей Ізрайлеві рушати від Червоного моря, і вийшли вони з Сур степу, і йшли три днї степом, та й не знаходили води. |
| 23 | І прийшли в Меру, та не змогли пити води Мерської, бо гірка вона, тим і прозвали те врочище Мера. |
| 24 | І нарекали люде на Мойсея, говорючи: Що нам пити? |
| 25 | І заголосив Мойсей до Господа, і вказав йому дерево Господь, і вкинув його він у воду, і прісною стала вода. Там він дав їм установу й суд, і сим робом випробував їх. |
| 26 | І рече: Коли щиро слухати мешся голосу Господа Бога твого, і чинити меш праведне в очу його, і нахиляти меш ухо до заповідей його, і допильновувати меш усїх установ його, нї одну болесть, що я наводив на Египтян, не наведу на тебе: я бо Господь, Бог твій, що виздоровлює тебе. |
| 27 | І прийшли в Єлим, аж там двайцять водяних криниць і сїмдесять пальм. І отаборились там понад водою. |
