| 1 | А се суди, що обявиш перед ними: |
| 2 | Коли купиш раба Єврея, шість год нехай прослужить, а на семий вийде на волю, дармо. |
| 3 | Коли сам прийде до тебе, сам і на волю вийде, коли ж він мав жінку, і жінка його вийде з ним. |
| 4 | Коли пан його дав йому жінку, та вродила вона йому сини й дочки, дак жінка і дїти її будуть панові, він же вийде сам один. |
| 5 | Коли ж казати ме раб: Люблю я пана, жінку мою і дїти мої, не хочу виходити сам на волю; |
| 6 | Тодї приведе його пан його до суддїв і поставить коло дверей або одвірка та й проколе пан його вухо йому шилом, і служити ме той йому до віку. |
| 7 | А коли хто продасть дочку свою як рабиню, дак не виходити ме вона, як виходять раби. |
| 8 | І коли не до вподоби вона панові свойму, що призначив її для себе, дак нехай дозволить її викупити: народові чужому не мати ме права продавати її, він бо ошукав її. |
| 9 | А коли синові свойму призначив її, дак по праву дочки мусить чинить із нею. |
| 10 | Коли ж другу візьме йому, не мати ме права поменьшити харч її, платтє її, і мужне життє її. |
| 11 | А коли б сї три речі не додержав, дак можна їй вийти дармо без окупу. |
| 12 | Хто вдарить чоловіка так, що той умре, скарати його смертю. |
| 13 | Коли ж він зробив се ненароком, а Бог підвів під його руку, дак я призначу тобі місто, куди втекти йому. |
| 14 | А хто задумав на близьного свого душогубство зрадливим робом, і від жертівника мого мусиш узяти його, щоб скарати смертю. |
| 15 | І хто вдарить батька свого, смертю скарати його. |
| 16 | І хто вкраде людину та продасть, або знайдеться вона в руках його, того скарати смертю. |
| 17 | І хто проклинати ме батька свого і матїр свою, того скарати смертю. |
| 18 | І коли посваряться люде, та й вдарить одно одного каменюкою чи кулаком, і той не вмре, а лежати ме в недузї: |
| 19 | Коли встане і ходити ме з палицею своєю, дак шкодника вивязати з сієї справи; тільки має за втрату часу заплатити і вигоїти його зовсїм. |
| 20 | Коли хто вдарить раба чи рабиню свою палицею, і вмре під його рукою, притьма треба відомстити за се. |
| 21 | Однакже, коли день або два проживе, дак не годиться мститись; бо він за його гроші. |
| 22 | І коли сваряться чоловіки, та потурбують вагітну молодицю, і скине дитину вона, та не буде шкоди, наложити на виноватого пеню, яку наложить жінчин чоловік, і заплатить по присудї суддїв. |
| 23 | А коли буде шкода, тодї мусить оддати душу за душу. |
| 24 | О ко за око, зуба за зуба. |
| 25 | Опечину за опечину, рану за рану, синяка за синяка. |
| 26 | І коли хто вдарить в око раба свого, чи в око рабиню свою, і зопсує, на волю мусить випустить його за око його. |
| 27 | І коли вибє зуба рабові свойму, або рабинї своїй, на волю випустить його за зуба його. |
| 28 | І коли вколе скотина мужчину чи женщину й умре, каміннєм побити мусять скотину та й не їсти муть мясива її; чия ж скотина той неповинен. |
| 29 | А коли віл бився перше і осьвідчено було господареві його, та не вберіг він його, і вмер мужчина чи женщина, вола мусять побити каміннєм, і господарь його мусить згинути. |
| 30 | Коли наложять викуп на його, мусить він дати за визвол душі своєї, щоб нї положено на його. |
| 31 | Чи сина заколе він, чи дочку заколе, по сьому присуду чинити з ним. |
| 32 | Коли ж раба чи рабиню вбє скотина, мусить дати властитель срібла трийцять секлїв панові, а скотину вбити каміннєм. |
| 33 | А коли розкриє хто яму, або викопає хто яму, та й не закриє, і впаде туди віл чи осел, |
| 34 | Властитель ями заплатить за се; вернути мусить він грошима господареві його, а мертве буде йому. |
| 35 | А коли чия скотина поранить скотину другого, і та здохне, дак продадуть скотину живу, та й подїлять пополам гроші за її, та й здохлу пополам подїлять. |
| 36 | Коли ж було знаттє, що віл бився перше, і не вберіг його господарь його, дак мусить віддати вола за вола, мертвий же йому буде. |
