| 1 | Коли хто вкраде вола, чи дрібну скотину та й убє її, чи продасть її, пять волів мусить віддати за вола і чотири скотин за одну штуку. |
| 2 | Коли захоплять злодїя, як вломився, і побють так, що вмре, то се не буде крівавою провиною. |
| 3 | Коли ж тодї вже соньце сьвітило, дак се буде крівава провина. Злодїй мусить заплатити; коли ж нїчого нема в його, мусять його, за кражу його продати. |
| 4 | Коли вкрадене, чи то буде віл, чи осел, чи мала скотина, живим у його знайдуть, мусить він за кожне ще другу животину дати. |
| 5 | Коли хто чуже поле чи виноградник випасувати ме, а скотину свою пускати ме пустопаш, і воно на чужому полї що поїсть, дак мусить він віддати за се найлучче з поля свого чи з виноградника свого. |
| 6 | Коли загориться багаттє й обійме тернину, а при тому погорять копи, чи на пни стояче колоссє, чи усе поле вигорить, дак мусить той, що через його сталась пожежа, за попалене заплатити. |
| 7 | Коли хто другому передасть у схованку гроші, чи дорогі речі, і те буде вкрадене в його, мусить злодїй, коли знайдеться, заплатити удвоє за окражу; |
| 8 | Коли ж злодїй не знайдеться, дак мусить власник дому того прийти перед суддїв та й заприсягти, що не загарбав чужої власностї. |
| 9 | При кожному спроневіренню власностї, чи то буде віл, чи осел, чи малий скот, чи одежина, чи яка инша втрата, про котру хто скаже: "Ось воно", мусить прийти перед суддїв слово обох, і той, кого суддї узнають винним, мусить заплатити близьньому удвоє. |
| 10 | Коли хто передасть другому на перехованнє осла, чи вола, чи малого скота, чи всяку иншу животину, і воно здохне, чи буде пошкоджене, або украдене і нїхто не бачив, |
| 11 | Дак мусить присяга перед Господом розвязати справу, чи не посягнув він рукою на власність свого близьнього; коли власник се прийме, не мусить нїчого той платити. |
| 12 | Коли справдї вкрадено йому, дак мусить заплатити власникові. |
| 13 | Коли ж дикий зьвіряка роздер його, і він се явним доказом доведе, не треба йому нїчого за роздерте платити. |
| 14 | Коли хто вижичить у другого скотину, і вона буде пошкоджена, чи здохне, так що власника його не було при тому, мусить він тому заплатити. |
| 15 | Коли ж власник та був при тому, не треба йому платити нїчого. Коли дана була в найми, то нехай буде за умовлену цїну. |
| 16 | Коли хто зведе з ума дївицю, що не була ще заручена, та й лежати ме з нею, мусить дати їй віно і взяти собі її за жінку. |
| 17 | Коли ж отець її затнеться віддати йому за жінку, дак мусить він стільки срібла одважити, скільки дається як віно дївицї. |
| 18 | Не зоставляй відьми живою. |
| 19 | Кожного, що злїгсь із скотиною, смертю карати меш. |
| 20 | Хто замість Господа приносить жертву ідолам, мусить бути прогнаний. |
| 21 | Не тїснити меш чуженицї і не гнобити меш його; були бо ви чуженицями в Египецькій землї. |
| 22 | Удови нїяким робом не тїснити меш, анї сироти. |
| 23 | Бо коли їх тїснити меш, і вони заголосять до мене, дак я певно голос їх почую. |
| 24 | І загориться гнїв мій і попущу побити вас мечем, так що жінки ваші будуть удовами, а дїти сиротами. |
| 25 | Коли даси грошей кому з людей моїх убогому, що при тобі живе, не мусиш ти бути йому пожичальником, не наложиш на його чиншу. |
| 26 | Коли візьмеш у заклад свиту в близнього твого, мусиш вернути йому її до заходу соньця; |
| 27 | Бо се одна, тільки й одежи його, свитка про шкіру його; у чому ж лягти йому? І як заголосить до мене, почую плач його; бо я милосерден. |
| 28 | Не лаяти меш суддїв, і не проклинати меш князя народу твого. |
| 29 | Від достатків збіжа твого і випливу точива твого не гаяти мешся приносити в жертву. Первенця з дїтей твоїх оддавати меш менї. |
| 30 | Так робити меш з волом і з малим скотом; сїм день буде воно при матері своїй, а восьмого дня даси його менї. |
| 31 | І люде сьвяті будете ви менї, і мясива в полї роздертого не їсти мете; собацї кидати мете його. |
