| 1 | Приповістї Соломона Давиденка, царя Ізраїлського, |
| 2 | Щоб познати премудрість і науку та зрозуміти слова розсудні; |
| 3 | Щоб присвоїти собі вправу в розважуваннї, правосудї, в судї та правостї; |
| 4 | Щоб подати простакам понятливість, а молодикові знаннє й обачність; |
| 5 | Щоб мудрий вислухав і став іще мудрійшим, а розумний щоб знайшов мудрі ради; |
| 6 | Щоб нам второпати всяку приповість і замотану мову, слова мудрих та загадки їх: |
| 7 | Почин премудростї - Господень страх; безумні нехтують і розум і науку. |
| 8 | Слухай, мій сину, науки батька твого, й не відкидай материного заповіту; |
| 9 | Бо гарний се вінок на голову твою й прикраса на шию тобі. |
| 10 | Сину мій! як будуть надити тебе ледачі люде, не слухай їх; |
| 11 | Як скажуть: Ось ходїм, засядемо, щоб убити, заляжемо на чесного - безвинного, |
| 12 | Проковтнемо його живого, мов безодня, - цїлого, мов би провалився в пропасть; |
| 13 | Награбимо добра ми всякого в його, сповнимо доми свої хижим лупом; |
| 14 | Жереб на твою пайку кидати меш разом із нами, спільний склад буде в нас усїх, - |
| 15 | Мій сину! не ходи по одній з ними дорозї, зупини ногу твою на їх стежцї, |
| 16 | Бо ноги їх біжять до злого, і кваплять на пролив крові. |
| 17 | Шкода ж бо ставити в очах всїх птиць сїла; |
| 18 | Вони ж чигають на власну кров, і складають зраду проти своїм душам. |
| 19 | Ось такі дороги всїх тих, що ласі на чуже добро: воно відбирає життє тим, що його загарбали. |
| 20 | Премудрість говорить по улицях, піднімає свій голос по майданах; |
| 21 | Вона проповідає по головних зборищах, у ввіходах до міських воріт промовляє, говорючи: |
| 22 | Доки ж вам, ви невіжі, люба буде темнота? доки, ви дурні, кохати метесь в дурнотї? доки нетямущим буде знаннє противне? |
| 23 | Приникнїть ід мойму картанню: Ось я пролию на вас мого духа, звіщу вам слова мої. |
| 24 | Я звала вас, а ви не слухали, я руку простягала, та не було, хто б уважав; |
| 25 | Моєю радою ви гордували й докорів моїх не приняли. |
| 26 | За те ж і я насьміюся з вашої погибелї, і радїти му, як найде страх на вас; |
| 27 | Як прийде на вас переляк, мов та буря, й біда, мов хуртовина, пронесеться над вами; коли обгорне вас смуток і тїснота. |
| 28 | Тодї кликати муть мене, - та не озовуся; з досьвітку шукати будуть, - та не знайдуть мене. |
| 29 | За те, що знаннє ви зненавидїли й страху Божого не прийняли, |
| 30 | Що не схотїли слухати моєї ради, погордували докорами моїми; |
| 31 | За се їсти муть плоди вчинків своїх та переситяться химерами своїми. |
| 32 | Так, упрямість невіжів убє їх і байдужність дурних погубить їх; |
| 33 | Хто ж послухає мене, той буде жити безпечно й спокійно, не лякаючись лиха. |