| 1 | Хто любить науку, той любить знаннє, хто ж гнївен за докір, той безрозумен. |
| 2 | Добрящий знайде в Господа ласку, а чоловіка підступного він осудить. |
| 3 | Не скріпить себе чоловік безбожеством, а корінь праведних не схитнеться. |
| 4 | Жена честивая - вінець чоловікові, ледача ж - мов та гниль у костях його. |
| 5 | Думки у праведних - про те, що правда, а задуми безбожних - зрада. |
| 6 | Безбожних слова - укладаннє засїдок, щоб кров пролити, уста ж праведних - щоб рятувати їх. |
| 7 | Доторкнись, нещастє безбожних - а вже й нема їх, а дім праведних стоїть. |
| 8 | О скілько розумний чоловік, хвалять його, а переворотний серцем буде в погордї. |
| 9 | Лучше бути собі простим і заробляти на себе, нїж величати себе знатним, а не мати хлїба. |
| 10 | Праведний журиться й про життє скотини своєї, серце ж безбожних жорстоке. |
| 11 | Хто поле своє порає, той має достаток хлїба, хто ж гає марно час, той розуму не має. |
| 12 | Безбожний надиться на зло, немов полює, та корінь праведних держиться твердо. |
| 13 | Безбожний замотується в слова уст своїх; та праведник вийде з біди. |
| 14 | Із плодів уст своїх насичуєсь чоловік добром, і по вчинках рук його - нагорода йому. |
| 15 | Дурному шлях його здається простим, розумен же той, хто слухає поради. |
| 16 | Дурний досадує й зараз признається, розумний же мовчки скриває зневагу. |
| 17 | Хто говорить (на судї) те, що, знає, той говорить правду, у сьвідка же льживого - омана. |
| 18 | Инший пустослов ранить язиком, мов мечем, язик же мудрий - загоює. |
| 19 | Уста правдомовні во віки пробувають, а язик ложний - на хвилину. |
| 20 | Омана - в серцї в тих, що лихо замишляють; а радость у тих, хто мир совітує. |
| 21 | Праведному біди нїякої не буде, а в беззаконників нещастя буде повно. |
| 22 | Гидота в Господа уста, що лож сплїтають, хто ж правду говорить, йому благоугоден. |
| 23 | Розсудливий чоловік ховає мовчки знаннє, дурного ж серце виголошує дурноту. |
| 24 | Трудящого рука доробиться пановання, а лїнива буде підданою. |
| 25 | Туга в серцї придавлює людину, та слово приязне її розвеселяє. |
| 26 | Праведний показує ближньому свойму дорогу, а дорога безбожних веде його на манівцї. |
| 27 | Лїнивому свого влову не жарити, а добро людини роботящої має велику цїну. |
| 28 | На дорозї правди - життє, й нема на її стежцї смертї. |
