| 1 | Жона розумна дом свій будує, безумна ж розвалить його своїми руками. |
| 2 | Хто ходить правою дорогою, той Господа боїться, чиї ж дороги криві, той про него не дбає. |
| 3 | В безумного в устах - бич гординї; мудрих же уста оберігають їх. |
| 4 | Де воликів нема, порожні там і ясла; а хороший вроджай від сили волів. |
| 5 | Правдливий сьвідок неправди не говорить, а ложний сьвідок наговорить багато неправди. |
| 6 | Шукає мудростї безпутний та й не знаходить, а мудрому знаннє легке. |
| 7 | Ійди геть від того, хто розуму не має, в кого невидні тобі уста розумні. |
| 8 | Мудрість розумного - свою дорогу знати, дурнота ж безумних - збиватись із дороги. |
| 9 | Недоумки з гріха сьміються, а між праведними - ласкавість. |
| 10 | Журбу душі своєї всяке серце знає, і в радощі його чужому не мішатись. |
| 11 | Будинок беззаконних розпадеться, а доброго намет, знай, процьвітати буде. |
| 12 | Доволї є шляхів, що нам здаються праві, та конець їх - се дорога до смертї. |
| 13 | І при сьміху болить нераз серце, та й кінцем радощів буває смуток. |
| 14 | Чоловік із ледачим серцем насититься з поступків своїх, а добрий - зо своїх. |
| 15 | Безумний віри йме всякому слову, а розумний вважає на дороги свої. |
| 16 | Тямущий злого, знай, опасливо боїться, безумний же буйний і надїєн сам на себе. |
| 17 | Чоловік-горячка, буває, що й дурницю зробить, хто ж нарочно чинить зло, - ненависний. |
| 18 | Невіжі унаслїдують дурноту, розумні же вквітчаються знаннєм. |
| 19 | Ледачі добрим уклоняться низенько, а й безбожні - в воротях праведника. |
| 20 | Бідного не любить навіть рідня його, а в богатого повно приятелїв. |
| 21 | Грішить, хто ближнїм гордує, а благословен той, хто до вбогого милосердний. |
| 22 | Ті помиляються, що задумують зло, любов і віра тим, хто думає про добре. |
| 23 | З усякої працї є користь, а з пустого балакання хиба тільки шкода. |
| 24 | Вінець мудрих - їх багацтво, а дурощі дурних - дурощами й остануть. |
| 25 | Сьвідок правдомовний рятує душі, а льживий тільки багато льжи насплїтає. |
| 26 | В Господнїм страсї кріпка надїя; всїм синам своїм він - утечище. |
| 27 | Господень страх - се джерело жизнї; він відвертає від западень смертї. |
| 28 | Величен царь тодї, як люд великий лїчбою, як же омаль людей - біда князеві. |
| 29 | Терпеливий чоловік показує великий розум, а хто на гнїв палкий, виявлює дурноту. |
| 30 | Лагідне серце життє для тїла, а зависть зжерає й костї. |
| 31 | Хто вбогого тїснить - творця його зневажає, хто ж Бога чтить, бідного спомагає. |
| 32 | Безбожний за зло своє буде відкинен, а праведний і при смертї має надїю. |
| 33 | У серцї в мудрого мудрість спочиває, та й між неуками дає про себе знати. |
| 34 | Праведність підносить у гору народ, а безбожність - сором народів. |
| 35 | Ласкавість у царя - до слуги розумного, а гнїв його на такого, що стид йому робить. |
