| 1 | Шматочок сухаря та мир до його далеко лучше, нїж хата, повна порізаного скоту, з сварнею. |
| 2 | Слуга розумний старшує над безумним сином, і між братами він спадок роздїлить. |
| 3 | У горнї й в огнї очищаєсь золото й срібло, Господь же витрібовує серця. |
| 4 | На злющу мову лиш падлюка вважає; лукавий слухає зрадливого навчання. |
| 5 | Хто вбогого поругає, той творця його зневажає; кого нещастє звеселяє, той не зістанеться безкарен. |
| 6 | Вінець людей старих - сини синів, унуки, а слава дїтей - родичі їх. |
| 7 | Дурному не личить поважная мова, тим меньше значньому уста неправдливі. |
| 8 | Гостинець - се дорогий камінь у того, що вміє ним владати; куди нї обернесь, пощастить йому. |
| 9 | Хто провину покриває - любови шукає, хто ж про неї все згадує - друга відвертає. |
| 10 | Розумного докір більше діймає, нїж дурного сто вдарів. |
| 11 | Хто бурить - у того тілько лихе на думцї; на його посланий буде ангел без милосердя. |
| 12 | Лучше стрітити ведмедицю, що їй дїтей взято, нїж дурного з його дурнотою. |
| 13 | Хто за добро платить злом, від того домівки не відойде зло. |
| 14 | Почин до сварки - як прірва води; покинь же сварку, нїм ще розгорілась. |
| 15 | Хто грішного правдить і правого винуватить, - оба вони гидота Господеві. |
| 16 | Про що скарби в руках у дурня? щоб придбати собі мудрість, - на те в його нема ума. |
| 17 | Друг любить про всяк час, і, як брат, зявиться він, коли спаде нещастє. |
| 18 | Чоловік малоумний дає руку й ручиться за ближнього свого. |
| 19 | Хто любить сварку, той любить і гріх; а хто надто високо піднімає ворота свої, шукає упадку. |
| 20 | Підступне серце не знайде добра, й язик лукавий впадає в біду. |
| 21 | Хто дурня зродив - то собі на горе; отець безумного не зазнає радощів. |
| 22 | Веселе серце - як лїк, добродїйне, а дух сумовитий висушує й костї. |
| 23 | Дарунки з пазухи бере безбожний, щоби скривити стежки правосуду. |
| 24 | В розумного мудрість - перед очима, дурного ж очі - на концї землї її вбачають. |
| 25 | Безумний син - отцю свойму гірка досада, ще гірше горе він матері своїй. |
| 26 | Не гарно се, на правого вину спихати, як і бити* старшину за суд справедливий. |
| 27 | Розумний - хто в словах здержливий, і мудрий той, в кого кров холодна. |
| 28 | І дурень, як мовчить, здається бути мудрим, а як уста стулить, - навіть розважливим. |
