| 1 | Своєвольний всього забагає; він устає проти всього, що каже розум. |
| 2 | Дурний не любить знання, хиба тілько, щоб повеличатись дотепом. |
| 3 | З безбожником приходить і погорда, а з безчесним - сором. |
| 4 | Слова в устах мужа - глибокії води; з джерела мудростї - широкий потік. |
| 5 | Вважати на особу безбожного - се дїло погане, тим паче, щоб праведного повалити на судї. |
| 6 | Безумного уста вдаються у сварку, а його слова викликують бійку. |
| 7 | Беспутнього язик - погибель для него, а уста його - се сїть на душу його. |
| 8 | Нашептані слова - неначе лакітки, а все ж вони до дна у череві доходять. |
| 9 | Недбалий в своїй роботї - се рідний брат розтратника. |
| 10 | Імя Господнє - се кріпка тверджа; втече праведник у неї, і він безпечен. |
| 11 | Багатому скарби здаються кріпким містом, він уважає їх за високі мури. |
| 12 | Перед упадком гордуватїє серце в чоловіка, а перед славою - покора. |
| 13 | Хто, не вислухавши, відповідає, той дурень і стид на його спадає. |
| 14 | Дух в чоловіцї підпирає немочі його, а дух прибитий - хто може піддержати його? |
| 15 | Розумного серце здобуває знаннє, й мудрих ухо, знай, про знаннє тілько дбає. |
| 16 | Дарунок розширює чоловікові дорогу, ба й до панів великих його допускає. |
| 17 | Первий в свойму спорі - правий, та приходить його противник, й перевірює справу. |
| 18 | Жереб скінчить позиванку, він чинить розсуд і між панами. |
| 19 | Розгнїваний брат - як утверджене місто, а звяга (з ним) - як засови в замку. |
| 20 | Плодом уст чоловіка наповнюєсь черево його; що його уста зродять, тим він насичуєсь. |
| 21 | Смерть і життє - в руцї язика, й хто любить його, їсти ме плоди його. |
| 22 | Хто знайшов добру жону - знайшов добро й одержав ласку від Господа. |
| 23 | Убогий, благаючи, говорить; багатий промовляє згорда. |
| 24 | Хто хоче приятелїв мати, мусить і самий приязним бути; друг буває од брата прихильнїйший. |
